№ 32 Шепіт
Добавлено в закладки: 0
№ 32 «Шепіт»
Море сміється шовкове й безкрає,
гладить прибій на долонях піску.
Сонце у хвилях танцює й палає,
котить проміння в небесну ріку.
День золотий мов медова окраса,
тінь зігріває прибоєм ясним.
І море шепоче секрети із часом
даруючи світло думкам осяйним.
Вітер співає солоні балади,
ніби секрети до хвиль промовля.
Світ розчиняє буденні принади,
колисає мов мати своє немовля.
Сміх, мов перлини, спадає на воду,
радістю бризки палають рясні.
Щастя у літі й моменті свободи —
в сонячнім дні та ранковій росі.
______________
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 614Публикации: 334Регистрация: 21-05-2020
1 комментарий
КОНКУРС
Рецензія учасника конкурсу Λ:
Очень бы хотелось отдать Серебряную Лиру этому автору. Но не могу.
Не соблюден размер и ритм во втором и третьем катренах. Я не критик, но читается это, как ошибка в написании.
Жаль, потому что хорошее и тема соблюдена.