№ 49 Дядько Михайло та гуси
Добавлено в закладки: 0
№ 49 «Дядько Михайло та гуси»
Дядько Михайло годує гусей на подвір’ї.
Гуси поважні, статечні, та трішечки злі.
Кажуть, спасли вони Рим, я, звичайно, в це вірю
Гуси такі ж бо, у кожнім дворі — королі.
В дядька Михайла загинув на фронті племінник,
Туга на серці, та волі він їй не дає.
Хто ще господаря тут, на землі нам замінить?
От і пасе та годує хазяйство своє.
Буде як хліб на землі та іще щось до хліба, —
Будуть онуки радіти, та бабця стара…
Помнить ще бабця, як босі та скнилі, мов риба
Їсти просили у мами, що мертва — з утра.
Дядько не ходить до церкви, та в Бога він вірить.
Каже, я сам себе кожного ранку хрещу.
Краще скопає города, бо хмара он сіра.
Дощ, значить, буде, то ж треба успіть до дощу.
______________
Останній конкурсний вірш. Голосування закінчується.
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
2 комментария
КОНКУРС
Рецензія учаника конкурсу ᛉ — Algiz:
Глубокое содержание при хорошей форме. Автор, за счёт на первый взгляд простого, тяготеющего к прозе стиля, неброской (опять же на первый взгляд, образности), многослойности содержания достигает впечатляющего эмоционального эффекта. Перед нами фактически предстаёт в нескольких катренах история страны с отсылкой даже в античность.
Это — ПОЭЗИЯ с большой буквы. Здесь нет пафосности, но кажущаяся поэтическая простота стиля стиха трогает читателя до глубины души. Чувствуется перо мастера. Стихотворение последнее в перечне представленных на Конкурс. Но, как говорят англичане: The last, but not least. Искренне сожалею, что все мои лиры уже израсходованы, поскольку стихотворение заслуживает наивысшей оценки. И очень надеюсь, что произведение не останется не замеченным как читателями, так и Администрацией сайта.
КОНКУРС
Рецензія учасника конкурсу № Ⰰ – Аз
Нарешті, читаю чудовий твір, який з першого читання врізався в пам’ять. Прикро тільки, що у ньому є помилки.
Після слова «вірю» (3-я стопа 1-го катрену) треба поставити крапку. Перед словом «як» (3-ій катрен, 1-а стопа) треба поставити кому.
Слово «помнить» є в українській мові, але воно архаїчне. Правильно писати «пам’ятає». Після «риба» (3-ій катрен, 3-я стопа)
поставити кому, а в 4-ій стопі треба прибрати тире. Слова «утро» в українській мові немає. Це —росіянізм.
У 4-му катрені неправильний відмінок слова «горОд». Скопає (кого? що?) горОд, а не города. Це речення можна написати так: «Краще город він скопає, бо хмара он сіра».
Прошу автора не ображатися.