В дощ

Добавлено в закладки: 0

Від цього щему – серце кволе

То спиниться, то йде в галоп.

— Дощу! Дощу!, – благає поле,

Букета сині простягло.

 

…Та – зглянулась. Хмарок ватага

Закрила сонця промінці.

Краплини тішать поле спрагле,

Бальзам у бездощів’ї цім…

 

В зеленій гладі оксамиту

По свіжості йду навпростець.

Як дощ – натхнення не спинити –

Це Зміївщина знаменита,

Природи доторк

до сердець…