У царстві Морфея

Добавлено в закладки: 0

 

/алфавітний вірш./

 

Аж піниться крізь темінь море снів.
Блукала в ньому… Вас весь час шукала…
Вві сні у нас цих зустрічей чимало –
Голубить пару Місяць, в воду сів.

Ґалера снів несе мене туди,
Де магнетичне все і надприродне,
Енергію сердець, палких й сьогодні,
Єднають тут Морфеєві сліди….

Життя застигло біля тих воріт.
Забути ж снів солодких глузд не хоче,
мИнає день – і з Вами я щоночі.
Ілюзія? Душі стрімкий політ?

Їх (сни!) не можна вирвати з грудей,
Й – що надважливо – іншим не відняти!
Кохання, наяву людьми закляте,
Лишає нам розчулений Морфей.

Ми поряд… геть усім наперекір.
Навколо нас – бурхливо-ніжні хвилі,
Ось скоро ніч… і я прошу Вас, милий:
Покличте серце втомлене до зір!

Розкриє Бог обійми сновидінь,
Солоні хвилі здіймуть піну в морі.
Торкає чуйних – біль чужих історій:
У кожного на серці власна тінь…

Формально – з Вами нарізно давно:.
Хитросплетіння, що створили люди –
Це те, що наяву для двох не буде,
Чужим у сни ж дістатись не дано.

Шукати марно Вам підґрунтя тут:
Щоночі кличе нас Морфей у вікна,
Юнацька мрія, знайте, вже не зникне,
Якщо обох веде один маршрут.

 

/ Фото Herri Susanto, Індонезія./