Файна паско, ладься

Добавлено в закладки: 0

«Паско файна, ладься, із легкого тіста!» –
Примовляє бабця, вдягнена врочисто.
Настрою докласти треба в рухи звичні,
щоб заграла Паска сонечком величним.

Місить спозаранку тісто якнайкраще,
Жовте від шафрану, як любив мій пращур.
Праця без спочинку, бабці ж не звикати:
Ось ваніль, родзинки – пахне медом хата…

Ніби сонце гляне пасочка «четверна»,
а «п’ятнична» – шана родичам померлим.
У Суботу ставить – піч запалить свічка,
Паска зі хрестами й колосом пшеничним,

З крилами зозульки – дай нам літ, крилата!
Хрестить всі каструльки із печі лопата.
У вогні – свячена із верби лозина.
Може напечеш нам – щоб на мирну днину?

З «Отче наш» саджали і виймали з печі.
Тих пасок чимало – щастя для малечі.
Для онуки праця… З погляду м’якого
Розумію бабцю – далі ґоґоль-моґоль.

Рівно та доладно нанесу вершечок,
Сяє тепла радість у очах старечих.
…У чеканні звістки, що зійде над світом,
Писанки барвисті, крашанки – говіти.

Ось на рушникові пасочка рум’яна –
будьте всі здорові, добрі християни.
«Хай скінчаться війни, – наче каже бабця. –
Бо життя безцінне. Файна паско, ладься!»

ID: 1012342
Чайка Білоозерянська