Без рубрики
Осінь підпалила бездиханне листя
Добавлено в закладки: 0
Осінь підпалила бездиханне листя
Зайнялися крони полум’ям-вогнем
До щоки моєї ніжно притулися
Заридаєм тихо жалібним дощем
Посивіли скроні — вже нам не до втіхи,
Відсміялись весни — швидко час біжить…
Хай оселю нашу оминає лихо
Натерпілись досить, хочеться пожить)
Годі зазирати у сліпе майбутнє
Прагну відчувати сьогодення мить
Теплі дні погожі, жовтонезабутні
Вилікують душу, що давно болить
