НАДВЕЧІР’Я
Добавлено в закладки: 0
Згасає день. Тьмяніє синє небо.
Один за одним у незнану путь,
За небокрай, близькі ідуть від тебе,
Шепочеш ти: “Зустрінемось… МабУть…”.
У вирі справ ти навіть не помітив,
Як пензлик часу скроні посріблив.
Останній промінь ще рожевить віти,
Та надвечір’я вже плете покрів…
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 9748Публикации: 863Регистрация: 28-05-2020
https://web24.com.ua/
6 комментариев
Ольга Стельмах
Гарно, сумно… Гарна украінська мова!
Татьяна Рымарская
Знаєш, мені дуже подобається мелодика укаїнської мови! Вважаю, що ліричні вірші українською звучать краще, ніж російською, тому навіть переклади колись робила тільки з російської на українську, а не навпаки. І це за того, що рідною моєю є російська, а «державну» я тільки у школі вивчала, майже як іноземну… Дякую тобі за таку високу оцінку моєї спроби писати цією чудовою мовою!
Андрей Шкуро
Сподобалось!
Татьяна Рымарская
Дякую! )
Серна
Це ж треба — а от і надвечір’я! І настало набагато швидше, ніж у моєму «передсвітанковому» ексику.
Та однак гарне, хоч і сивочоле. У кожного часу своя краса…
Татьяна Рымарская
Ти маєш рацію! У кожного часу своя краса, але ПОТРІБЕН ЧАС, аби це зрозуміти… ) Дякую за такий щирий відгук, Надійко! )