КАРПАТСКИЕ МОЛЬФАРИ- ХРАНИТЕЛИ УКРАИНСКИХ КАРПАТ

Добавлено в закладки: 0

Современные жители украинских Карпат утверждают, что не осталось уже в горах людей, которые “читают” звезды, повелевают бурями и громами, “завязывают” дождь, заклинают змей. Однако никто не может быть уверенным, что только мощные и таинственные Карпатские горы знают правду и несут тайны своих хранителей – Карпатских мольфаров. Так кто же такие Карпатские мольфары?

Их называют по-разному: гадателями, прорицателями, целителями, примивниками, колдунами или мольфарами. Слово “мольфар” больше прижилось среди гуцулов, оно связано с легендами и стало ассоциироваться с карпатским Ведунами, в частности, в высокогорном селе – Верховине. Вот как о гуцульских прорицателях поведал сам знахарь, уроженец села Верхний Ясенево – Михаил Михайлович Нечай: “Основная могущество знахаря в его словах и песнях. Мольфар способен творить как добро, так и зло. Каждому мольфару присущ свой неповторимый, так сказать, стиль работы. Некоторые из них рождаются с магическими знаниями, и есть мольфарами, которым знания передаются по наследству, из поколения в поколение одной семьи. Других учат. Одни овладевают черной магией, другие – белой. Это минус и плюс, это черные и светлые силы и между ними идет борьба. С этого начинается жизнь, этим она и продолжается. Мольфар должен быть глубоко духовной личностью, так как он обращается к Богу и небесным силам с просьбой о помощи. Если знахарь ведет себя неправедно и нарушает законы природы – он может быть лишен магических свойств».

                Быт карпатских мольфаров

Селились карпатские волшебники на окраинах сел, в високогорье, где никто их не видел. Не все карпатские мольфары – преклонные старцы, их изображали по-разному: сильными, усатыми, бородачами, с тяжелым взглядом и черными густыми прядями. Иногда невозможно было узнать – то ли это дядя, или старец, или молодец, который правит мольфарство.

Однако, гуцульские чародеи на самом деле не были такими отшельниками, как их изображают: часто были женаты, дружили с односельчанами, умели быть искренними, верными и откровенными друзьями, советчиками, хотя обидеть себя тоже не давали.

                Символы и сакральные предметы

Дополняет образ знахаря черный кот, непременный участник магических обрядов и таинств. Кот для знахаря – своеобразный оберег. “Пограничник” параллельных миров, строит пространство, в котором живет и творит волшебник.

Мольфа – заколдованный предмет, используемый в магической практике карпатских колдунов. Мольфой может стать любая вещь: ткань, кольцо, медальон или камень. Над ритуальным предметом знахарь осуществляет заказ на любовь, силу, здоровье, красоту и тому подобное.

Молнии и громовое дерево. Небольшие осколки с природными отверстиями, которые откалывались от пораженного молнией дерева, являются бесспорным атрибутом любого знахаря, его собственного магического опыта. Говорят, что удар грома – это удар самого Бога, который гонится на колесницах по небосводе и  стреляет молнией, испепеляя все плохое.

Градовой нож. Мистический знак на страже жизни знахаря, является его верным заместителем и другом. Знахарь мог воткнуть его в дерево, а оттуда лилось молоко; мог им камень в сыр превратить. Ножом прижигали язвы, лечили раны от укуса гадов. Освящали Градов нож так: в полночь в Сочельник или на Пасху раздетый до гола знахарь на дворе вырубает из косы Чепелик – маленький гуцульский нож, кладет 12 блюд в миску, берет свечу, топор, становится на пороге своего дома и заказывает молитвами.

Згарды. Гуцульские ритуальные украшения, обереги в виде солярных крестов. Их изготавливали опытные гуцульские мастера по просьбе мольфаров, их завязывали и нанизывали на специальные цепочки – ретязь. Згарды надевали на шею, когда проводили инициацию. Если проводили обряд второй раз, нанизывали еще один ряд. И так раз за разом, количество оборотов росла, и они ложились уже не в один, а несколько рядов, как ордена,- это свидетельствовало о высоком духовном уровне знахаря и  его авторитете.

Магические камни. Любой камень по сути является магическим, ибо кроме кристаллической, имеет еще и информационно-энергетическую структуру, которая формировалась на протяжении десятков тысяч лет. Эта структура в своей основе подобна человеческому телу, благодаря чему камень влияет на состояние, чувство и здоровье человека, такие  камни  использовали в своих действиях мольфары.

                Разновидности “деятельности” мольфаров

В соответствии типу энергии мольфаров Карпат можно разделить на “солнечных” и “месячных”, а за разновидностями деятельности на:

прорицателей, или гадателей, – тех, кто угадывает и предусматривает прошлое;
градивников, или хмарников, – тех, кто отвлекает град и бурю;
знахарей, или примивников, – тех, кто лечит болезни, травмы, заговаривает болезни.
Чрезвычайные способности мольфаров пугают обычных людей, однако страх не мешает им посещать и уважать волшебников. В Карпатах к мольфарам относятся, как к посредникам между двумя мирами – явным и потусторонним. Кроме того, часто на них возлагали духовную ответственность за село и его жителей. В критических ситуациях именно у знахаря искали спасение, поэтому часто таких людей сравнивали с богами.

В целом, деятельность мольфаров является большим искусством и требует чрезвычайной ответственности, в первую очередь, перед собой, потомками, перед всем народом. Без этих волшебников мир потеряет устоявшиеся веками ценности.

                ПЕРЕВОД

                на украинский  язык

               КАРПАТСЬКІ МОЛЬФАРІ- ЗБЕРІГАЧІ               

                УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Сучасні мешканці українських Карпат стверджують, що не залишилося вже в горах людей, які “читають” зірки, наказують бурями та громами, “зав’язують” дощ, заклинають змій. Проте ніхто не може бути впевненим, і лише потужні та таємничі Карпатські гори знають правду та несуть таємниці своїх охоронців – Карпатських мольфарів. Хто ж такі Карпатські мольфари?

Їх називають по-різному: віщунами, цілителями, примивниками, чаклунами або мольфарами.
Слово “мольфар” більше прижилося серед гуцулів, оповилося легендами та почало асоціюватись із Ведунами, зокрема у високогірному селі – Верховині. Ось як про гуцульських віщунів розповів сам знахар, уродженець села Верхній Ясенів – Михайло Михайлович Нечай: “Основна могутність знахаря у його словах та піснях. Мольфар здатний творити як добро, і зло. Кожному мольфару властивий свій неповторний стиль роботи. Деякі народжуються з магічними знаннями, і є мольфарами у спадок, деякі передаються з покоління до покоління однієї сім’ї. Інших навчають. Одні опановують чорну магію, інші – білу. Це мінус і плюс, це чорні та світлі сили,
між ними йде боротьба. З цього починається життя, цим воно і продовжується». Мольфар має бути глибоко духовною особистістю, оскільки він звертається до Бога та небесних сил з проханням про допомогу.
Якщо знахар веде себе несправедливо і порушує закони природи – він може бути позбавлений магічних властивостей.

                Побут карпатських мольфарів

Селилися карпатські чарівники на околицях сіл, у високогри, де ніхто їх не бачив. Не всі карпатські мольфари – похили старці, їх зображували по-різному: сильними, вусатими, бородачами, з тяжким поглядом густими чорними пасмами. Іноді неможливо було дізнатися – чи це дядько, чи старець, чи молодець, який вирушив у мольфарство.
Проте гуцульські чарівники насправді не були такими самітниками, як їх зображають: часто були одружені,дружили з односельцями, вміли бути щирими, вірними та відвертими друзями, порадниками, хоча образити себе теж не дозволяли.
               
                Символи та сакральні предмети

Доповнює образ знахаря – чорний кіт, неодмінний учасник магічних обрядів та обрядів. Кіт для знахаря – своєрідний оберіг. «Прикордонник» паралельних світів, будує простір, у якому живе і творить,їм може стати будь-яка річ: тканина, кільце, медальйон чи камінь. Над ритуальним предметом знахар проводить
замовлення на кохання, силу, здоров’я, красу тощо.
Блискавка і громовий дерево. Невеликі уламки з природними отворами,
що відколювалися блискавкою від  дерева, є безперечним атрибутом будь-якого знахаря, його магічного досвіду. Кажуть, що удар грому – це удар самого Бога, який женеться на колісницях по небосхилі та блискавкою стріляє, спекаючи все погане.
Градовий ніж. Містичний знак на варті життя знахаря, є його вірним заступником та другом.Знахар міг застромити його в дерево, а звідти лилося молоко; міг ним камінь на сир перетворити…
Ножем припікали виразки, лікували рани від укусу гадів. Освячували Градів ніж так: опівночі на Святвечір чи Великдень роздягнений до гола знахар на дворі вирубує з коси Чепелік – маленький гуцульський ніж, кладе 12 страв у миску, бере свічку, сокиру, стає на порозі свого будинку і замовляє.
Згарди. Гуцульські ритуальні прикраси, обереги у вигляді солярних хрестів. Їх виготовляли досвідчені гуцульські майстри на прохання мольфарів, їх замовляли та нанизували на спеціальні ланцюжки – ретязь. Згарди вдягали на шию, коли проводили ініціацію. Коли ініціацію проводили вдруге,нанизували ще один ряд. І так щоразу кількість обертів зростала і вони лягали вже не в один, а кілька рядів, як ордени,це свідчило про високий духовний рівень знахаря,його авторитет.
Магічні камені. Будь-який камінь по суті є магічним, бо, окрім кристалічної, має ще й  інформаційно-енергетичну структуру, яка формувалася протягом десятків тисяч років. Ця структура у своїй основі подібна до людського тіла, завдяки чому камінь впливає на стан, почуття і здоров’я людини; їх використовували у своїх діях мольфари.
          
            Різновиди «діяльності» мольфарів

Відповідно до типу енергії мольфарів Карпат можна розділити на “сонячні” та “місячні”, а за різновидами діяльності на:
віщунів або ворожбитів – тіх, хто вгадує та передбачає минуле;
градівників, або хмарників – тіх, хто відволікає град та бурю;
знахарів чи примівників – ті, хто лікує хвороби, травми, замовляє хвороби.
Надзвичайні здібності мольфарів  сьогодні лякають звичайних людей, проте страх
не заважає їм відвідувати та поважати чарівників. У Карпатах до мольфарів ставляться як до посередників між двома світами – явним та потойбічним. Крім того часто на них покладали духовну відповiть за село та його мешканців. У критичних ситуаціях саме у знахаря шукали порятунку, тому часто таких людей порівнювали з богами.
Загалом діяльність мольфарів є  великим мистецтвом і потребує
надзвичайної відповідальностi перед собою, нащадками, перед народом. Без цих чарівників світ втратить усталені віками цінності.

https://prokarpatylviv.com/ru/karpatskie-molfari-hraniteli-ukrainskih-karpatи
Ссылка на  видео  про  мольфара М.Нечая