Від себе
Добавлено в закладки: 0
Я бачив фарби у житті тремтливі,
І тих людців, хто ними малював
У намаганнях «майже» не брехливих,
Щоб чорне щось — за біле хтось вважав.
І посмішки я бачив гордовиті,
Що мають не лише одні вожді:
Вони немовби злістю оповиті,
Як наче пляма сіра на воді.
Життя хистке, тут прямоти не треба
І пропетляти — наче із чеснот…
Чому ж душа так розпирає ребра,
Що наче перекошує весь рот?
Й глашатаєм завжди чогось такого,
Що має цінність тільки для душі,
Не стану від пориву я палкого —
Не втисну розуміння це в вірші.
Й тягну цей хрест, немов тяжезну гирю
В багні щоденнім риючись не сам:
Ой, Боже, Боже! Я ж у Тебе вірю! —
У сказане Тобою — «Аз воздам!»
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 1887Публикации: 169Регистрация: 17-10-2020
7 комментариев
Татьяна Рымарская
Сказав Всевишній «Аз воздам!»,
Та не вказав ніякі строки…
То скільки ще чекати нам:
Роки? Віки? Мільйони років???
Вірш ЧУДОВИЙ, Миколо!
Бондаренко Николай
Дякую! Радий, що Вам сподобалось!
Анна Григ
Проникливо, сподобалось.
Бондаренко Николай
Дякую! Хай щастить!
Nіkolya (МИКСЕР)
Мощщщно!
*
Себе в Собі не легко гальмувати.
Є варіанти — тормоза порве.
Себе в Собі — нічим не здивувати.
Ось якщо ,,Людяність» в Тобі живе.
*
Бондаренко Николай
Дякую! Всього доброго!
Nіkolya (МИКСЕР)