Городская лирика

Українське слово

Добавлено в закладки: 0

 

На волі, люди!
Я на волі!

 

Немов дитину українську мову
До серця пригорну і скривдити не дам.
Я позбираю кожне позабуте слово
Із давнини, щоби служило нам.

Нехай лунають, аж до небокраю
І стеляться мов квіти навесні,
І струни серця ніжно колихають,
І пестять колисково як у сні.

А коли треба, хай ламають скелі,
Спиняють води в буревійний час,
А якщо буде спрага, мов в пустелі,
Нехай як мати напувають нас.

О, слово — слово! Українське слово!
Безмежно щире, ніжне і просте.
Я знаю — ти завжди і всім готове
Світить в віках, як сонце золоте.

Прости за те, що часто зневажали,
Жбурляли вниз, а то й у небуття.
Було й таке — тобою проклинали,
А після йшли за це до каяття.

А ти незламне на вітрах недолі
Стерпіло все і навпаки росло,
Під синім небом, в золотавім полі,
Як колос стиглий сили набуло…

(вересень 05 р.)

 

Понравилось? Поделись!

12

Автор публикации

не в сети 2 месяца

Henry

2 918
Поэт
Комментарии: 429Публикации: 295Регистрация: 28-12-2024

Поэт

https://web24.com.ua/

4 комментария

Напишите комментарий

Техподдержка сайта
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля