Українське слово
Добавлено в закладки: 0
На волі, люди!
Я на волі!
Немов дитину українську мову
До серця пригорну і скривдити не дам.
Я позбираю кожне позабуте слово
Із давнини, щоби служило нам.
Нехай лунають, аж до небокраю
І стеляться мов квіти навесні,
І струни серця ніжно колихають,
І пестять колисково як у сні.
А коли треба, хай ламають скелі,
Спиняють води в буревійний час,
А якщо буде спрага, мов в пустелі,
Нехай як мати напувають нас.
О, слово — слово! Українське слово!
Безмежно щире, ніжне і просте.
Я знаю — ти завжди і всім готове
Світить в віках, як сонце золоте.
Прости за те, що часто зневажали,
Жбурляли вниз, а то й у небуття.
Було й таке — тобою проклинали,
А після йшли за це до каяття.
А ти незламне на вітрах недолі
Стерпіло все і навпаки росло,
Під синім небом, в золотавім полі,
Як колос стиглий сили набуло…
(вересень 05 р.)



4 комментария
Henry
Стихи приходят сами . Их не надо звать…
Бондаренко Николай
Супер!!! Гарнющий вірш! В назві вірша одруківка: замість — Ї
твердий знак
Крайнюк Надежда (Софи)
Дякую Вам за цю ОДУ українській мові, українському слову. Трішки
треба підкоригувати. Але вірш просто БОМБА!
Светлана Мишина
Згодна з попередніми коментаторами, що вірш чудовий.
Дійсно, треба трошки підкорегувати, щоб було вже зовсім на всі 100 відсотків.