УСЕ ВИРІШУЄ ЛЮБОВ

Добавлено в закладки: 0

Написала експромт на оду «Божий план» автора Володимир Цвелих  (https://www.facebook.com/share/p/1QPZ2V8EJy/ шукай у фейсбуці)

 

÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷÷

 

Так було зпрадавна і донині —
Що не рік, то знов для людства — жах…
Та прийшла пора прийти Богині,
Щоб із Богом править в Небесах.

 

Як було це, можу розказати:
Бог надворі План сидів складав,
Чує голос лагідний із хати
Господа так ніжно погукав:

 

«Боже, Боже, де Ти забарився?
Ось і борщ смачнющий на столі.
Певно, ти, працюючи, втомився,
Плани всі складати для Землі?

 

Ти дивись, що Я Тобі зробила,
Руки мий, за стіл мерщій сідай,
Я півдня все смажила й варила,
Ще й спекла великий коровай!»

 

Бог, хоч і стурбований був Планом,
Все ж таки там паузу зробив…
Бо ж гукає Жіночка кохана,
А Богиню Бог завждú любив!

 

Сів за стіл… А тут — пируй-не хочу:
Борщ, смачна картопля, огірки…
Бог почав обідати охоче,
Їжу уплітав за дві щоки.

 

Як наївся, пити захотілось,
А Богиня тут вже чай несе,
Каже: «Боже Мій, я так втомилась
Зранку готувати це усе…

 

А від Тебе в захваті я, Любий,
Скільки в працю Ти вкладаєш сил!
Розскажи мені, чи вдячні люди
За весь світ, який Ти їм створив?»

 

Бог на мить задумався: «Не знаю,
Якось Я на теє не зважав,
План я стратегічний тут складаю —
Гру потужну для усіх держав.

 

Влада мислить геополітично,
Тут не до якихось там витрат.
«Дешево, надійно і практично» —
Ось кошторис кожного з солдат.

 

Це війна, це криза, все серйозно,
Між життям і смертю — мить одна,
Люди часто мислять ілюзорно,
Наче Богом схвалена війна».

 

«Можна я спитаю, Мій Коханий,
Скільки ж в ній поляже хлопців там?
Певно, горювати будуть мами,
Плакати щоденно по синам…

 

Так уже було не раз, не двічі,
За весь час, що грішний світ стоїть…
Наче й зараз страту бачать вічі —
Хрест, де Син замучений висить…

 

Як же можна так життя губити?!
Жертву за гріхи Господь поніс,
Щоб усі училися любити,
Бог воскрес, покараний був біс.»

 

«Так, Кохана, згоден я з Тобою.
Та що зробиш? Люди хочуть війн,
Наче хочуть світ залити кров’ю,
Вся земля уже дрижжить від мін.

 

Я людей давно колись задумав,
Сам надав їм владу над усим,
Дивну гру в життя для душ придумав,
Як науку з рядом дисциплін.»

 

«Любий Мій, чи можу я просити,
Щоб для Мене Ти одне зробив?
Хай зуміє кожний так любити
Як Ти Сам їх вчив, коли створив.

 

Хай всі душі Світлом запалають,
Втілять добрі наміри в життя,
Хто вони такі, нехай згадають,
Кожний зцілить внутрішнє дитя!»

 

«Все, що хочеш, Жіночко Кохана,
Але це у Мене не проси.
Як же Я порушу власні плани?
Треба пережити ці часи…»

 

«Любий, Ти всім Всесвітом керуєш,
Думкою одною можеш все,
Правила Свої Ти не порушиш,
Як Своє покажеш їм Лице.

 

Я прошу Тебе, Господь Всесильний,
Щоб прийшов до кожного у сни,
Їм сказав, що душі всі красиві,
І щоб світ відрікся від війни.

 

Лиш про це прошу Тебе, Мій Боже,
Подаруй цю милість Ти Мені,
Хай Любов нарешті переможе
На Тобою створеній Землі!»

 

Так було насправді… Це прекрасно,
Що усе вирішує Любов!
«Добре, всім явлюсь Я одночасно» —
Мовив Бог і в сни людські пішов…

 

08.05.2025
Автор Мішина Світлана

 

Дякую В.Цвелиху за натхнення на експромт!