В П О
Добавлено в закладки: 1
Часи війни, часи розрухи,
Евакуації синдром…
Літають дрони, наче мухи
Вже над зруйнованим селом.
Куди іти, куди тікати
І, де ж той прихисток знайти?
Мовчать в селі розбиті хати,
Мовчать зруйновані мости!
А на житло злетіли ціни —
Халупи стали золоті,
Як у палаці, наче, стіни,
Хоча ніяк не в пишноті.
І не придбати й не хорошу
Якусь хатину десь в селі,
Коли зостались замість грошей
Лиш на долонях мозолі.
Й розбрівся люд куди хто може
Позаду кинувши фронти.
Допоможи усім нам, Боже,
У долі пристань віднайти!
А серце рветься лиш додому —
Вже б і руїни обіймав…
Не зрозуміти це нікому
Хто рідний край не покидав.
Та вороття немає більше
Бо там царюють москалі
Й від цих думок все гірше, й гірше,
Що кат на батьківській землі.
І розпачу усі страждання,
І тяжби помислу твого,
Не вмістять й часточки вигнання
Лише три букви — ВПО.
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
12 комментариев
Феня
Якось навіть совісно ставити палець догори, бо таки сумно дуже все це, що твориться…
Але вірш правдивий. Такі зараз наші реаліі, на жаль… Але треба надіятись все одно на те, що все переміниться, та добро переможе.
Феня
Бондаренко Николай
Дякую за коментар! Звісно надія на повернення додому не покидає
з ким би тільке не спілкувався зі своїх знайомих кому довелося
покинути рідний край. Повернемось і відбудуємо!
Крайнюк Надежда (Софи)
Тяжка, жахлива доля спіткала українців. Страшно стає від того, що людям доводиться покинути все нажите.
Виїхати невідомо куди. Болить серденько за рідним краєм. ***Гарний, дуже правдивий вірш. Реалії вбивчі.
Та не треба втрачати надії. Люди повернуться і все відбудують. Будемо жити! Підтримуймо ЗСУ!
Бондаренко Николай
Дякую за коментар! Орки мало того, що розбили основні споруди і людські хати,
а ще й поглумилися на кладовищі: зруйнували танками пам’ятники бо там на солдатських
могилах стояли наші прапори. В мене немає просто слів таким вчинкам… якщо і повернемось
додому то не буде змоги знайти своїх рідних щоби віддати шану…
Саныч
Дай Боже сил украинскому народу,изгнать оккупанта со своей святой земли!
Слава Украине!
Бондаренко Николай
Героям Слава! Дякую, Санич! Живемо надіями…
Смерть ворогам!
Чайка
Дякую за вірш. Вітання з Харківщини.
Бондаренко Николай
Дякую за візит! Привіт з Дніпропетровщини!
Татьяна Рымарская
Читаю цього вірша, і у пам’яті спливають слова Шевченкового «Заповіту»:
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Милитися… а до того
Я не знаю Бога.
Як же хочеться, аби у переддень Різдва наш всемилостивий Бог таки згадав, врешті решт, про Україну та зробив хоч щось, аби їй допомогти…
Бондаренко Николай
Так, надіємось на Бога і віримо у ЗСУ. Будемо оптимістами, як би щоб там не було!
Хай щастить!
Татьяна Рымарская
І Вам, Миколо!