На листопадовім пероні
Добавлено в закладки: 0
«Ти кажеш, останній вагон? То не страшно,
Болючіше буде, як потяг не мій….»
На східцях вокзалу тулилась поклажа,
І я – сиротою в ораві живій.
Годинник вицокував, двоє зніміли.
А ніч проводжала під мжичку густу.
Годинника стрілки – чи списи чи стріли?
Вокзальне «тік-так», як сердець грюкіт-стук.
Як важко все рвати! Печаллю задзвонить
Неспокій, торкнеться закляклих плечей.
Для мене ти завжди – у сяйві перону,
У тім листопаді, що серце пече….
Благають троянди вернутися в літо,
Ще крок уперед – розчинюсь у зимі.
Не можу лишитися, любий, я їду –
Надалі маршрут тільки мій, тільки мій…
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 201Публикации: 284Регистрация: 11-11-2025
