Акростихи

Немов люстерко Осені – вода

Добавлено в закладки: 0

/акровірш./
 
Немов люстерко Осені – вода
Етюд створила на озерній гладі.
Манірну панну Вітер теплий сватав,
Осінній кралі в очі заглядав,
Вона ж – на сміх все… Ох, вже ці дівчата!
 
Ліс мальовничий — ніби пронизав:
Юнацька пристрасть… як не зрозуміти?
Сердешний тільки стогне сумовито:
«Тверда яка… Знов маю гарбуза…
Ех, ті дівчата!» — завиває Вітер…
«Розкішна Квітко! У затишші вод
Красу твою жагучу буду пити,
От тільки я для тебе — епізод.
 
Останню згадку рве невгасний сум:
Солодка млість… Вродливиці ж — пусте це…
Енергію у незрадливім серці
Навіки я, закоханий, несу
І все прошу: зваблива, змилосердься!»
 
В осяянні дзеркального озерця
Осіння пава ладить гардероб,
Дме поруч вітер… не лишає спроб –
Але й красуня вперта… не здається.

Понравилось? Поделись!

4

Автор публикации

не в сети 3 дня

Чайка

1 492
Комментарии: 222Публикации: 306Регистрация: 11-11-2025
https://web24.com.ua/

1 комментарий

Напишите комментарий

Техподдержка сайта
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля