Духовная поэзия

«НЕ ВІДАЮТЬ»…

Добавлено в закладки: 0

Дякую, Боже! За те, що прокинулась вранці… 
Дякую, Боже, за те, що живу, взагалі.
Ми, що гріха (хоч невільного), все ж таки бранці, — 
Можемо жити на цій сотворенній землі… 

Ти нас створив із любов’ю, та дав нам всю землю, 
Ми ж, нерозумні, невдячні, безглузді «боги»*, 
Злого послухавшись, через віки всі буремні,
Так і пливем, вщент поплутавши всі «береги»… 

… Далі пливем… Голос розуму поодинокий
Глохне в юрбі, що вітає нового «царя».
Ставим хрести при дорогах розбитих високі,
Ділимо землю, та навіть на Марсі моря!..

Праведний Боже! Прости нам усі ці провини,
Бо без Закону і далі блукаємо ми.
Ти обіцяєш, що Злий та облудливий згине… 
… Боже, молитву, за тих, хто «НЕВІДАЄ»*, 
Прошу, прийми…

*Походить з книги «Буття» в Біблії, а саме з 3:5, де змій спокушає Єву, обіцяючи, що після того, як вона скуштує заборонений плід, її очі розкриються і вона «стане як боги, знаючи добро й зло».

*Ця фраза — цитата з Євангелія від Луки, де Ісус мовить: «Отче! Прости їх, бо не відають, що творять».

Понравилось? Поделись!

2

Автор публикации

не в сети 6 дней

Феня

3 465
Комментарии: 1059Публикации: 1342Регистрация: 28-04-2025
https://web24.com.ua/

2 комментария

Напишите комментарий

Техподдержка сайта
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля