Вальс міражів - Просторы

Добавлено в закладки: 0

Вітаю! Здається, ми вічність не бачились…

Кружляє у білому в ніч заметіль.

Чи може то Ви, ніжним сяйвом освячена,

У сукні отій?

Сніжинки цілують трояндові вилиці,

Як заздрю зухвалому снігу в цю мить!

Чи справді зима?! Чи Ви знову наснилися?

Прошу, не мовчіть…

І сипала, сипала, сипала віхола,

Шептала: не вірю, що двоє — чужі.

Танцююча пара під зорями тихими,

Чи ми то? Скажіть?

Ховали кохання навіки під кригою,

Сніжинки холодні, торкнувшись душі.

Набутися вдвох так чомусь і не встигли ми —

Це вальс міражів.

Рука у руці, сніжно-біле побачення,

Проникливість віршів уперше в житті.

Я знаю: то Ви, ніжним сяйвом освячена

У сукні отій.

Казкові місця, де Ви вперше з’явилися —

Ніяк не забуду, пізнаю зі ста.

П’янкі поцілунки в трояндові вилиці,

І теплі вуста.