Січневі спогади

Добавлено в закладки: 0

1 січня

Ранок цідить оспини граків,

Й ожеледь п′є сонячно — потужно.                              

День, теплом таврований, крихкий.

Може це наснилося? Зі сну ж бо…

 

 Мариться ж таке: в зимову мить –

Свіжий видих, начебто примара,

А сосна про майбуття сльозить, —

Повертайся в молодість безхмарну.

 

 

2 січня

Пригнічених бажань тремтячий скид

В анфасі вік, розкритих полохливо,

А рухи вкрай роздумливі, різкі,

Очей живих раптові  чорносливи.

 

Очей живих проталини в снігу,

Що злежались, мов  порох учорашній.

І знов відчувши творчую снагу

Я частку туги подумки відкашляв.