Маріупольські «страшилки» та міські легенди
Добавлено в закладки: 0
Маріупольський драмтеатр після бомбардування
Талаковская русалка
В Талаковке ходит былина о девушке, которая покончила с собой из-за несчастной любви и стала водяным призраком, т.е. русалкой. Дело было в незапамятные времена, когда на месте поселка был хутор казака Селиверстова. Была у казака дочь-красавица Василиса, которую хотели взять замуж многие богатые купцы. Но девушка отказывалась от любого предложения, ибо была влюблена в бедного, но честного юношу, батрака Селивана. Отец умолял дочь забыть парня и принять руку и сердце более состоятельного человека, но своенравная девушка стояла на своем. Не помогли и угрозы отца. Тогда казак Селиверстов нанял разбойников, которые убили жениха дочери и закопали тело. Узнав о жестокой расправе над любимым, гордая Василиса не выдержав горя, утопилась в Кальмиусе.
С тех пор и пошли разговоры про неупокоенный дух девушки, которая является на берегу в виде русалки. Многие едущие на ярмарку в Мариуполь рассказывали, что посредине переправы кони останавливаются как вкопанные и часто у возов отпадали колеса именно на том мосту, с которого в последний раз прыгнула Василиса. Поговаривают, что таким образом русалка тормозит возы, чтобы найти убийц своего возлюбленного.
Трамвай с призраками
Это относительно новая легенда, которая родилась уже в 2000-ых. Старожилы утверждают, что время от времени, особенно в темное время суток и обязательно туманную погоду, по пр. Шевченко в районе Новоселовки можно увидеть старинный трамвай. Трамвай идет под номером 8 и перевозит души людей, погибших в этот день. Поговаривают, что если напрячь зрение, то можно рассмотреть бледные лица пассажиров с затуманенным взглядом. Кто из них сегодня погиб в пьяной драке, кто-то в отчаянии покончил с собой, а некоторых просто добил инсульт. Трамваю с призраками не нужен водитель, он мчит на полном ходу к одной единственной остановке. Считается плохой приметой увидеть его, ведь вполне может оказаться, что вы находитесь среди пассажиров…
Дом самоубийц
В Мариуполе нет места, пользующегося более «дурной славой», чем знаменитая «Суицидка». Название этого недостроя говорит само за себя. В «Суицидке» или около нее оборвались десятки жизней мариупольцев, большая часть из которых были несовершеннолетние. Зияющие пустыми глазницами окна здания как магнитом притягивают потенциальных самоубийц, наркоманов и любителей экстрима. Каждый суицид, произошедший в этом месте (а их было, поверьте, не мало!) широко освещались в прессе и такое чувство, что лишь подпитывали своей энергией это место. Примечательно, что некоторые из них случались именно в пятницу 13-ого. Олимпийская, 79 стала поистине проклятием для Мариуполя. Окна здания закрыли металлическими листами, словно железо способно сдержать поселившееся там зло… В последние годы «Суицидка» не напоминает о себе, но кто даст гарантию, что все будет там спокойно в пятницу 13-ого?
Недострой около Ильичевского рынка
Хотя мы рассказали только пол-правы. Еще одно недостроенное и мистическое здание есть в Кальмиусском районе города. При въезде в Мариуполь на поезде вы обязательно заметите серый массив несостоявшейся больницы, разукрашенный редкими граффити, возвышающийся над рынком.
И сейчас мы расскажем про него немного правды. Дело в том, что там в 2012 г. совершила там суицид 20-летняя мариупольчанка якобы из-за неразделенной любви, спрыгнув вниз. Девушку пытались госпитализировать, но она впала в кому, а потом умерла. Для мрачного недостроя дело вообщем-то обычное, однако есть одна более загадочная деталь. Многие, кто бывал там из интереса рассказывают, что периодически, вроде волнами, накатывает чувство страха, растерянности и отчаяния. Будто-бы эмоции самоубийцы «застряли» в здании и пытаются вселиться в незваных гостей. Неведомая темная сила толкает к карнизу и заставляет сделать последний шаг в пропасть. Также в здании часто слышны стоны и шаги, хотя видимого присутствия людей нет. Вы, конечно, можете пойти туда и проверить так ли это, но вряд ли это хорошая идея…
59de19bcd8dc2.jpg "Мариупольские «страшилки»: Городские легенды (ФОТО), фото-1")
Катакомбы под Мариуполем
Об этой мариупольской тайне ходят легенды не одно десятилетие. Есть сотни слухов про истории происхождении туннелей под городом и даже есть якобы десятки людей, которые спускались в них. Множество рассказов о катакомбах пронизаны настоящим ужасом, но имеют исторические корни.
По одной из версий эти туннели выходят из казацкой крепости Домаха, по другой — датируются 12 веком, а многие уверены, что под Мариуполем и вовсе есть подземный город Папакома. По сообщению краеведов, туннелями пользовались в качестве укрытий люди во время обстрела города войсками Антанты в ходе Крымской войны. По иным сведениям по подземным ходам в советское время любили скрытно перемещаться агенты КГБ. Данные туннели идут под центром и старой частью города. Говорят, что существует множество ходов и выходов из них, но на данный момент они либо завалены или скрываются властями. Самый известный из них находится в районе смотровых площадок в Городском саду. Есть история о том, что туда совершенно случайно зашли двое гулявший подростков в конце 80-ых годов. Один из них пропал вовсе, а одного нашли через несколько дней совершенно седого и с расшатанной психикой. Он так и не смог рассказать, что же он там увидел…
Гигантские змеи и подземные призраки
Туннели под Мариуполем не единственные загадочные катакомбы в Донецкой области. К примеру в районе Чермалыка и Гранитного есть подземные пещеры, которые называют «Штольней», а местные прозвали его «Питомником». По слухам, советские спецслужбы в эпоху рассвета «социалистической мысли» проводили опыты с радиацией над животными и людьми. Секретные катакомбы имеют около 400 м. в глубину и зайти в них крайне нелегко. Местные жители говорят, что видели, как в той местности видели гигантских змей и огромных крыс.
Записана история одного из старожилов, который рассказал о том, что в детстве ехал с отцом на машине и случайно переехали какой-то «шланг». Выйдя из машины они увидели, что это вовсе не шланг, а огромная шипящая змея, которая уползла в сторону «Питомника». Распространены слухи и о призраках «Штольни». К примеру, из уст в уста переходит легенда о том, что хулиганы часто били шифер в доме одной старушки. Знакомые бабушки решили помочь бабушке и подкараулить их. Услышав ночью скрип калитки и стук по крыше парни кинулись вслед хулиганам, выгнали предполагаемых злодеев на лужайку, стали светить фонариками, но… никого не увидели. Также один из известных Донецких сталкеров однажды написал, что поставил в «Штольне» фотоаппарат на длинной выдержке и обомлел когда увидел снимки. На фото был запечатлен призрачный продолговатый силуэт….
Черти на пляже
Эта история прочитана в паблике «Таинственное». Написана она анонимно, московским гостем нашего города. Мужчина утверждает, что несколько лет назад с группой друзей «дикарями» отдыхал на Беллосарайской косе. Когда уже наступила ночь и все спали, москвич не смог уснуть и смотрел в небо. Его внимание привлекли две яркие точки, которые стремительно летели к небу. Эти неизведанные «космические тела» рухнули в паре метров от мужчины. Поднявшись посмотреть, что же это … настоящие черти о которых он читал в сказках. Монстры были двухметровой величины, шерстистые, с огромными когтями и поросячьими мордами. Мужчина зажмурил глаза, но чудовища не исчезли. Окоченев от страха, он увидел, как один из чертей взял в мохнатую лапу огромный булыжник и двинулся к нему. Москвич уже распрощался с жизнью, но вдруг второй черт бросился на своего собрата, мешая ему расправиться с людьми. В рассказе описана драка двух чертей, в ходе которой они катались по земле, пищали и хрюкали. Бой закончился так же неожиданно как и начался. Черти резко подхватились, отряхнулись и неожиданно исчезли.
С первыми лучами солнца мужчина пошел на место побоища и обнаружил там следы крови, куски шерсти и обломленный то ли зуб то ли рог. Собрав находки в пакет, он уехал в Москву и отдал их в закрытый институт. Ученые не стали отчитываться мужчине о результатах своих исследований, а позже и вовсе заявили, что эти находки потерялись…
Талаківська русалка
У Талаківці ходить билина про дівчину, яка наклала на себе руки через нещасного кохання і стала водяною примарою, тобто. русалкою. Справа була в незапам’ятні часи, коли на місці селища був хутір козака Селіверстова. Була у козака дочка-красуня Василиса, яку хотіли одружитися багато багатих купців. Але дівчина відмовлялася від будь-якої пропозиції, бо була закохана в бідного, але чесного юнака, наймита Селівана. Батько благав дочку забути хлопця і прийняти руку і серце більш заможну людину, але норовлива дівчина стояла на своєму. Не допомогли й погрози батька. Тоді козак Селіверстов найняв розбійників, які вбили нареченого дочки та закопали тіло. Дізнавшись про жорстоку розправу над коханим, горда Василина не витримавши горя, втопилась у Кальміусі.
З того часу й пішли розмови про неспокійний дух дівчини, яка є на березі у вигляді русалки. Багато хто їде на ярмарок до Маріуполя розповідав, що посередині переправи коні зупиняються як укопані і часто біля возів відпадали колеса саме на тому мосту, з якого востаннє стрибнула Василина. Подейкують, що таким чином русалка гальмує вози, щоб знайти вбивць свого коханого.
Трамвай із привидами
Це відносно нова легенда, яка народилася вже у 2000-х. Старожили стверджують, що час від часу, особливо у темний час доби та обов’язково туманну погоду, по пр. Шевченку в районі Новоселівки можна побачити старовинний трамвай. Трамвай йде під номером 8 та перевозить душі людей, які загинули цього дня. Подейкують, що якщо напружити зір, то можна розглянути бліді обличчя пасажирів із затуманеним поглядом. Хто з них сьогодні загинув у п’яній бійці, хтось у розпачі наклав на себе руки, а деяких просто добив інсульт. Трамваю із привидами не потрібний водій, він мчить на повному ходу до однієї єдиної зупинки. Вважається поганою прикметою побачити його, адже цілком може виявитися, що ви перебуваєте серед пасажирів.
Недобуд біля Іллічівського ринку
Хоча ми розповіли лише півправи. Ще одна недобудована та містична будівля є в Кальміуському районі міста. При в’їзді в Маріуполь на поїзді ви обов’язково помітите сірий масив лікарні, що не відбулася, прикрашений рідкісними графіті, що височіє над ринком.
І зараз ми розповімо про нього трохи правди. Справа в тому, що там у 2012 р. вчинила там суїцид 20-річна маріупольчанка нібито через нерозділене кохання, зістрибнувши вниз. Дівчину намагалися госпіталізувати, але вона впала в кому, а потім померла. Для похмурого недобудови справа взагалі звичайна, проте є одна загадкова деталь. Багато хто, хто бував з інтересу, розповідають, що періодично, начебто хвилями, накочує почуття страху, розгубленості та розпачу. Начебто емоції самогубці «застрягли» в будівлі і намагаються вселитися в непроханих гостей. Невідома темна сила штовхає до карниза і змушує зробити останній крок у прірву. Також у будівлі часто чути стогін та кроки, хоча видимої присутності людей немає. Ви, звичайно, можете піти туди і перевірити, чи це так, але навряд чи це гарна ідея…
Катакомби під Маріуполем
Про цю маріупольську таємницю ходять легенди не одне десятиліття. Є сотні чуток про історію походження тунелів під містом і навіть нібито є десятки людей, які спускалися в них. Безліч розповідей про катакомби пронизані справжнім жахом, але мають історичне коріння.
За однією з версій ці тунелі виходять із козацької фортеці Домаха, за іншою — датуються 12 століттям, а багато хто впевнений, що під Маріуполем і є підземне місто Папакома. За повідомленням краєзнавців, тунелями користувалися як укриття люди під час обстрілу міста військами Антанти під час Кримської війни. За іншими даними підземними ходами в радянські часи любили потай переміщатися агенти КДБ. Дані тунелі йдуть під центром та старою частиною міста. Кажуть, що існує безліч ходів і виходів із них, але на даний момент вони або завалені чи ховаються владою. Найвідоміший із них знаходиться в районі оглядових майданчиків у Міському саду. Є історія про те, що туди зовсім випадково зайшли двоє підлітків, що гуляли, наприкінці 80-их років. Один із них зник зовсім, а одного знайшли за кілька днів зовсім сивого і з розхитаною психікою. Він так і не зміг розповісти, що він там побачив…
Гігантські змії та підземні привиди
Тунелі під Маріуполем не єдині загадкові катакомби на Донеччині. Приміром у районі Чермалика та Гранітного є підземні печери, які називають «Штольнею», а місцеві прозвали його «Розплідником». За чутками, радянські спецслужби в епоху світанку «соціалістичної думки» проводили досліди із радіацією над тваринами та людьми. Секретні катакомби мають близько 400 м у глибину і зайти в них дуже нелегко. Місцеві жителі кажуть, що бачили, як у тій місцевості бачили гігантських змій та величезних щурів.
Записано історію одного зі старожилів, який розповів про те, що в дитинстві їхав із батьком на машині та випадково переїхали якийсь «шланг». Вийшовши з машини вони побачили, що це зовсім не шланг, а величезна змія, що шипить, яка заповзла в бік «Розплідника». Поширені чутки і про примари «Штольні». Наприклад, з вуст у вуста переходить легенда у тому, що хулігани часто били шифер у будинку однієї старенької. Знайомі бабусі вирішили допомогти бабусі та підстерігати їх. Почувши вночі скрип хвіртки і стукіт по даху хлопці кинулися слідом за хуліганами, вигнали гаданих лиходіїв на галявину, стали світити ліхтариками, але… нікого не побачили. Також один із відомих Донецьких сталкерів одного разу написав, що поставив у «Штольні» фотоапарат на довгій витримці і обімлів коли побачив знімки. На фото був зображений примарний довгастий силует.
Чорти на пляжі
Ця історія прочитана в паблику «Таємниче». Написано її анонімно, московським гостем нашого міста. Чоловік стверджує, що кілька років тому із групою друзів «дикунами» відпочивав на Білосарайській косі. Коли вже настала ніч і всі спали, москвич не зміг заснути і дивився на небо. Його увагу привернули дві яскраві цятки, які стрімко летіли до неба. Ці незвідані «космічні тіла» впали за кілька метрів від чоловіка. Піднявшись подивитися, що це… справжні риси про які він читав у казках. Монстри були двометрової величини, шерстисті, з величезними кігтями та поросячими мордами. Чоловік заплющив очі, але чудовиська не зникли. Окоченев від страху, він побачив, як один з чортів узяв у волохату лапу величезний камінь і рушив до нього. Москвич уже розпрощався з життям, але раптом другий чорт кинувся на свого побратима, заважаючи йому розправитися з людьми. У оповіданні описана бійка двох чортів, у ході якої вони каталися землею, пищали і хрюкали. Бій закінчився так само несподівано як і почався. Риси різко підхопилися, обтрусилися і зненацька зникли.
З першими променями сонця чоловік пішов на місце побоїща і виявив там сліди крові, шматки вовни і обломлений чи зуб, чи ріг. Зібравши знахідки в пакет, він поїхав до Москви і віддав їх до закритого інституту. Вчені не стали звітувати чоловікові про результати своїх досліджень, а пізніше взагалі заявили, що ці знахідки загубилися.
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
