Катакомби Ради: секрети підземелля урядового кварталу
Добавлено в закладки: 0
Про існування під Верховною Радою системи підземних тунелів говорять давно. Побічно їхнє існування підтверджує частину «катакомб», куди є доступ для народних депутатів, помічників та преси. Це єдиний відкритий прохід під дорогою, що з’єднує будинок на Грушевського, 5 та будинок на протилежному боці – 18/2.
Цим підземним переходом із синіми килимовими доріжками, мармуровими стінами та такою самою масивною стелею, з електричним пандусом на одному зі спусків та кількома «рамками-металошукачами», користуються парламентарі, коли на площі перед Радою проходять масові акції протесту. Народні обранці, щоб потрапити «під купол», минаючи невдоволений натовп, у тиші, а влітку ще й у прохолоді, спокійно проходять «підземкою» на робочі місця в основну будівлю.
З цього ж входу на 18/2 через кілька інших підземних переходів можна потрапити до ще однієї парламентської будівлі – комітетів на Садовій, 3А.
«Але це лише мала частина того, що реально перебуває під нами. Від нас захована ціла розгалужена мережа, фундаментальні споруди, збудовані на віки. Я ходив ними, зокрема, коридорами, куди доступ має обмежена кількість людей. Про подробиці я просто не маю права розповідати, адже підписував папір про нерозголошення. Можу сказати, що це справжні бомбосховища, які оснащені всім необхідним на випадок не просто війни, а й ядерного удару», – розповів секретар Комітету з питань нацбезпеки та оборони, нардеп БПП Іван Винник.
В Управлінні держохорони підтвердили, що доступ до входів у секретні бункери не є просто під забороною для простих смертних. Це режимні об’єкти, які постійно охороняються.
«Розповідати, а тим більше показувати їх ми не можемо. Це питання національної безпеки», – зазначив один із керівників охорони парламенту.
Монументальний «спрут»
До речі, більшість самих нардепів практично нічого не знають про секретні переходи, що з’єднують усі основні будівлі в урядовому кварталі.
«Чув, що такі підземні тунелі є. Але сам там ніколи не був», – зізнався колишній військовий батальйон «Айдар» нардеп Олег Петренко.
Хоча, на його думку, аналіз подій Революції Гідності, коли тепер уже Янукович-утікач то з’являвся в Адміністрації, то зникав звідти, не виїжджаючи з заблокованого кварталу протестувальниками, логічно підтверджує пересування під землею.
Пізніше прем’єр Арсеній Яценюк перейняв цю традицію «підземного» переміщення між Кабміном і Радою, коли по п’ятницях йому треба було виступати перед депутатами в рамках години питань до уряду. Щоправда, сам Арсеній Петрович у коментарі LB.ua цю інформацію спростував. «Навіщо мені ховатися під землю?», — сказав екс-глава Кабміну.
На правах анонімності один із колишніх співробітників СБУ таки розповів про деякі деталі мережі споруд, що вражає своїми масштабами під землею.
«Їх збудували ще у 1936-1938 роках. Якраз, коли будувалась Верховна рада, Радмін. За Хрущова будівництво цих стратегічних точок на випадок техногенної атаки та ядерного удару було закінчено. Усі вони оснащені вентиляцією, автономною системою очищення води, автоматичними перекриттями, які блокуються у разі загрози зараження радіацією. Такі об’єкти не є унікальними, вони є не тільки в Україні. З початком ядерної гонки вони були зведені по всьому колишньому СРСР і за океаном теж. У Штатах на спуск по тривозі у підземний бункер президента та держсекретаря передбачено 5 хвилин. У нас – до 7 хвилин на випадок запуску ракет з підводних човнів Атлантики та 14 хвилин з континенту. Звичайно, це застарілі розрахунки. Тим більше, що сьогодні основна загроза для України походить від північного сусіда», – сказав він.
За його даними, сітка розгалужених проходів та бункерів досягає до 50 км.
«Центр столиці був з’єднаний із так званою «Святошинською галереєю». Ще за Сталіна на Верховинній вулиці було зведено бункер глибиною 60 м із двома виходами, звідки забезпечувалася швидка авіаційна евакуація лідерів держави. Чи працює ця система зараз, важко сказати. Але те, що під урядовим кварталом і сьогодні діє система сполучення, немає сумніву. Важливо, що багаторівнева. В Адміністрацію президента можна потрапити різними шляхами: і Шовковичною, і через Нацбанк з Кабміну і парламенту. Також є повідомлення між будинком готелю «Київ» – з одного боку, готелем «Україна» – з іншого. Входять у цей «спрут» і будівлі комітетів не лише на вулиці Садовій, а й навпроти парламенту, а також поряд із тим же «Києвом», де мешкають безквартирні депутати та спікер Андрій Парубій», – додав він.
Колишній силовик також наполягає, що під 19-поверховим готелем «Україна» досі перебуває багатоповерхова підземна система з держрезервом та запасами продовольства на нижньому ярусі.
Таємне метро та «камери порятунку» для сімей «верхівки»
І це ще не все. За словами активіста Фундації регіональних ініціатив Віталія Селіка, який не перший рік займається дослідженням Києва, підземелля є не лише під Радою, АП, Нацбанком та готелем «Україна» (за радянських часів – «Москва»).
«Підземне укриття є під будівлею «Главпоштамт», воно триває до Мінагрополітики та веде до будівлі Київської міськадміністрації. Ці тунелі мають свій вихід на метро «Хрещатик», – сказав він у спілкуванні з LB.ua.
Під час революції протестувальники знайшли через будівлю КМДА цю закриту станцію метро. Ймовірно, саме з цим були пов’язані постійні повідомлення про мінування ліній метро за часів Януковича, коли відбувався «транзитний» рух.
Показово, але всі ці споруди під Радою та АП розраховані на порятунок лише перших осіб держави. Але невже сильні світу цього не подумали про безпеку своїх родичів-домочадців
«Одна з таких систем бомбосховищ із вентиляцією та постійною охороною навіть уночі діє досі прямо в центрі Києва», – розповіла LB.ua одна з мешканок будинку, який знаходиться неподалік парламенту. Це один із так званих «совмінівських» будинків. Їх збудували ще за радянських часів, поряд із кінотеатром «Зоряний» (колишнім офісом Януковича та Партії регіонів) і Лаврою – з іншого.
Великий шмат дорогої землі в самому серці столиці біля цих будинків (де, до речі, в одному з під’їздів застрелили голову НБУ Вадима Гетьмана і досі мешкають онуки радянської партійної верхівки), не забудовують. На поверхні цього «голого» майданчика видно лише невеликі вентиляційні шахти.
«Насправді ця зелена зона – це старий іподром та перший аеропорт Києва. А під землею – резервуари води, які призначені на випадок НП. Зона контролюється «Київводоканалом» та справді охороняється», – пояснив Селик.
Тому шукати тут слідів «катакомб», на його думку, не варто. «Але їхнє існування – незаперечне. Це факт», – упевнений він.
Хоча у парламенті цю інформацію всіляко продовжують заперечувати.



