Легенда про Чумацький Шлях
Добавлено в закладки: 0
Чумацькі легенди — це захопливі народні оповідання про мужніх мандрівників, які возами возили сіль та рибу з Криму й Дону. Вони відображають вірування, побут та історію українського народу.
Ось одна з найвідоміших та найкрасивіших легенд — про виникнення Чумацького Шляху.
Легенда про Чумацький Шлях
Колись дуже давно чумаки їхали в Крим по сіль. Дорога була далекою, важкою та небезпечною. Навколо простягався лише безкраїй, дикий степ, де легко було заблукати або зустріти ворогів.
Того року літо виявилося неймовірно спекотним. Криниці вздовж доріг повисихали, трава вигоріла, а пил підіймався вище голів. Чумаки навантажили свої вози сіллю й вирушили в зворотний шлях до рідної домівки.
Дорога назад була ще важчою. Люди й воли знемагали від спраги та втоми. Раптом небо затягло хмарами, і навколо стало темно, хоч око виколи. Збилися чумаки з дороги. Вози почали блукати манівцями, колеса грузли в піску, а кругом не було жодного орієнтира. Чумаки зрозуміли: якщо не знайдуть дорогу, то загинуть у степу разом із волами.
Тоді старший чумак підняв очі до неба і палко помолився Богу, просячи порятунку для своїх товаришів.
І сталося диво. Господь почув молитву. Щоб чумаки не блукали, він просипав перед ними на небі білу сіль з їхніх же возів. Ця сіль спалахнула мільйонами яскравих зірок. На нічному небі з’явилася широка, світла смуга, яка точно вказувала шлях на північ — до рідної України.
Чумаки зраділи, повернули волів за зоряною дорогою і щасливо дісталися додому.
Відтоді цю світлу зоряну смугу на небі люди називають Чумацьким Шляхом. Коли ніч темна, він і сьогодні світить усім мандрівникам, показуючи дорогу до рідної хати.
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Пенсионерка
2 комментария
Геннадий Верзин
При Союзе помню в детстве мультфильм смотрел, как казаки соль возили продавать. Много созвучных слов в ураинском и белорусском, мандрівник похож на наш вандровник, тоже странник переводится.
Lyubina
Беларусы, украинцы, поляки — братья- славяне,
а русские — это не национальность, так были названы угро-Финские племена
Лесные дикари до сих пор не научились трудиться на своей земле