Вірбині співи

Добавлено в закладки: 0

Легкою луною, та понад водою,

На березі пісня бринить.

Ми чули з тобою, як спів над рікою,

Раптово змовкає за мить…

 

Це вітер співав у дуеті з вербою,

А річка все хвилями б’є,

Верба всіх чарує своєю красою,

І світло із місяця п’є.

 

Вплітається вітер у вербині віти,

І ніжно торкається хвиль.

Він прагне одразу двома володіти,

Тому не шкодує зусиль.

 

А вітер співає торкаючись хвилі,

Та вже не співає верба,

Вклонилася низько нічному світилі,

Їй в душу закралась журба.

 

А вітер з рікою вже хвилі гойдає,

І хоче дістатись глибин,

Та річка холодні вали підіймає,

І вітер співає один…

 

Ось тиша запала тепер над водою

А місяць багряний мовчить,

Сумують самотні ріка із вербою,

Бо серце від туги щемить.

 

Останні акорди зависли в повітрі,

А хвилі змивають сліди,

Розмив місяць фарби свої на палітрі,

На хвилях нічної води…