Ткаля негарна…

Добавлено в закладки: 0

Ткаля негарна, бридка та потворна
Чорне мереживо-сітку плете…
Літо, мов мариво те ілюзорне, — 
Щезло, розтануло…
Осінь мете
Листя з доріжок, дощами политих,
Ніби навмисно, щоби зогнило…
… Небо насуплене, хмарами вкрите,
Ломить пташина од вітру крило…

… Осінь прийшла… Та така вже ж немила!..
Ще не бувало такоі, мабуть…
Геть нахилила ворожая сила…
— Боже, до грішних нас, милостив будь.