Біленькі хатки
Добавлено в закладки: 0
Лютувала зима, лютувала,
Та зимі не бувати навік:
Вже і віхола зла відспівала,
Та й мороз десь далеко вже втік.
Ось і днина тепер потепліла,
Збіг останній весняний струмок.
На деревах пустих зарябіла
Пелена незлічених бруньок.
А світило з небес аж співає
І теплом огортається світ.
Пориваючись вітер здіймає
Тогорічну листву у політ.
Та вже більше її і не буде,
Лиш востаннє отак пролетить:
Вигрібають і спалюють люди —
Від багать у селі аж димить!
Ще й побілять хатки чепурненькі,
Що облупли в дощах восени,
Щоб раділи всі дітки маленькі
У проміннях ясної весни.
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 1887Публикации: 169Регистрация: 17-10-2020
6 комментариев
Ольга Стельмах
Гарно…
Може, — …Знову білять хатки?..
Та — …раділися?.. Раділи, мабуть, так.
Бондаренко Николай
Дня Вам доброго Олю! Що стосується — побілять
то це слово вживається, це якби дія майбутнього
(адже в теперішньому ще тільки догрібають та
палять) а от — раділися, це дійсно якийсь неологізм.
Треба подумати як переробити рядок…
Дякую Вам! Хай щастить!
Ольга Стельмах
Я вас не поняла, а вы — меня! ))) Я по поводу слова — ЩЕ…
Доброго дня и вам, Николай!
Стихотворение очень хорошее, спасибо и вам.
Татьяна Рымарская
Ось і знову до нас прийшла ВЕСНА. Але як же вона не схожа на ту колишню, мирну, ДОВОЄННУ — таку, як у цьому чудовому вірші! І як же від цього боляче…
Бондаренко Николай
Я надіюсь, що наступна весна, буде чудовою і ми будемо святкувати день перемоги —
наш день, тобто перемоги над російським окупантом!
А зараз тримаймося, щоб там не було! Сил Вам і наснаги!
Татьяна Рымарская
І Вам, Миколо! А те, що ПЕРЕМОГА буде за нами, я не маю жодного сумніву.