Особистий кабінет

"Чотири" та "вісім" - таке моє слово,
І казка сучасна вже майже готова.

Я старався..,як міг, але в палатці, в обіймах з автоматом, не дуже зручно щось сочіняти. Як тільки демобілізують, після війни, напишу, в спокійній обстановці, щось краще.

Дуже Вам дякую, пані Тетяна!

Дякую всім учасникам конкурсу, дякую конкурсу, дякую спонсору!

Вже частина коштів
Пішла на цигарки,
Бо зі мной в палатці
Бойові братки.
В нашої бригаді
Хлопці зашибісь!
Разом даєм ради,
Все буде за...бісь!

Я теж Вам дякую!

Дякую пані Наталя за корекцію та підказки, але я не поет, я прозаїк, а вірші пишу лише на конкурсах.
Ще раз дякую!

Дякую, пане Микола.

Прекрасний вірш, Пані Надія!
Ви молодець, ну як завжди!
В наших серцях усіх - надія,
Що війни скінчаться - і назавжди!

Андрій, прийдуть з перемогой бійці,
І склоніть всі голови низько.
А всі твої й наші вірші
Конкурс оформить у книжку.

"Янгол мій іди за мною,
Ти попереду, я за тобою.

Молитва

Одинадцять років війни,
І дехто одинадцять років воює.
Не всі з неї вийшли сини,
І дочки, чекайте, війна вже буксує.

Ми берці заберем в село,
І сад посадимо фруктовий,
Онуки бігають, тепло,
Цим літом справим перемогу.

Все буде добре, так, як треба,
Готуйте борщ та помпушки,
Прийдёт стремительно Победа,
И мы придем, ты только жди.

Возвратимся, повернемся,
Как хотите, так і буде.
Только вот чуть-чуть упремся,
Й перемога швидко буде.

В полі та в окопах хлопці з ЗСУ,
Ждуть як сніг розтане, бачить щоб траву,
Спориш чи крапива, значення не має,
Тільки б чим скоріше бачити кохану!

І знову, вірш про ППО, я знаю лиш один:
"Ведь он мужик хоть куда, он служил в ПВО"
А автор розповів мені іще один,
Вже український, і українське ППО.

"Эй, пожарные бобры, разбирайте топоры"
"Вот тебе в подарок кошка, посуши её, немножко"
Це всього два вірші про ДСНС, що я знаю. Тепер, завдяки гарній роботі автора, я знаю третій.

,,Быть или не быть, вот в чём вопрос" - це російській переклад з Шекспіра.
І що ж тут зрозуміло?"
А ось перкдад Український: "Купатись, чи не купатись? Бля...ські ці питання зая...уют".
Це Лесь Подерев'янський,
І тут все зразу зрозуміло,
Хоч і вульгарно.
То автору респект
І вірш більш менш, но гарний.

Після пані Lyubina важко щось і написати...
"Все паршиво, все ужасно, не по-Ленінскі напрасно".
Госпожа Свобода - супер!
Ти нормально привітала,
В кожного із нас огрехі,
Але твій вірш вийшов вдало.

Та що ж ви, блін, така упряма комуністка?
Пацан старався, а ви його лицем в лайно,
Ви - ліцемерка, егоістка!

Молодець Ніколя, супер!
І нікого ти не слухай.

Вітаю разом з Вами ЗСУ, Рятівників та Волонтерів!
Ми виграємо цю війну, нехай за допомогою партнерів.

Ви, Lyubina трохи задовбали!
Стається враження - що ви тут голова жюрі.
Бо так подивишся, все те, що ви тут вимовляли,
То ви - а-ля супергерой!
А близько глянеш, з розумной головой,
То ні - радянська вчитилька, яких ненавидили ми.

Хай вернуться Українці всі живі,
Й не вернуться вбиті нами москалі.

Яж кажу - знайди дорогу,
Та й одмітим перемогу!

Пів-відра - то забагато,
Хоча, як воно піде?
То бери Микола сало,
Пів-відра горілки є!

Не знаю даже, що і написати...
Ви мене, Конкурс, заділи за живе.
У всіх у нас загинув хтось, у цеї бойні клятій,
Ми вистоїм, кацапія здихне.

Что такое "фронтовая любовь?", спитав я якось у ветеранші 2-ї СВ в Пінську.
"О-о-о", - відповіла вона - "Михаил, вы не знаете, что такое фронтовая любовь... А она была и была так прекрасна...."

"Не дивіться ви так, крізь моноклі свої,
Емігранти, барони і леді.
Я сп'яніти не можу після тої війни,
Від пів-склянки холодного бренді"

Розслабтесь, пані Lyubina, ви не в радянській школі на уроці, слава Леніну (ой, Богу)

Дай боже, щоб все сталось як добре,
Да хоч би перемогу і факір зробив,
І полетіли вороги всі в преісподню,
І внесла Любина у ПВА свій новий переможний вплив.