монолог середньостатистичного чоловіка
Добавлено в закладки: 0
гумореска
— Жінко, чуєш, щось у вусі в мене засвербіло!
Йди почухай, та легенько, щоб не заболіло.
Принеси води попити, щось у горлі сохне…
Добий в кутку тарганюку, бо ніяк не здохне.
Де ти ходиш, я питаю, і що ти там робиш?
Дві години як поїли — вже голодом мориш!
Що роблю я? На дивані у футбола граю…
Ну, не граю! Та за наших дуже вболіваю.
Виснажливе це заняття — за когось » боліти!»
Зголоднів аж. Дай негайно щось перекусити!
Що, обід ще не готовий, не встигла зварити?
А якщо я їсти хочу, що мені робити?
Піду, мабуть, до сусідки, хай вона годує.
Ні обіду, ні горілки вона не шкодує.
Що ти кажеш, не почув я?.. Щось про допомогу?
Ні, не чув про магазин я і чисту підлогу…
Що — чому? Бо на подушці лежить одне вухо,
А в другому щось свербіло. І хто його чухав?!
Якби ніжно все зробила, ще й компрес наклала…
А так — вибач, про роботу не чув, щоб казала.
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
9 комментариев
Крайнюк Надежда (Софи)
Ну до чого ж гарна Ваша гумореска! Сміюся.
Завтра чоловікові почитаю. Бо він вже спить.
Тільки це зовсім не про нього. Все робимо удвох. До магазину — його святий обов’язок.
Дякую Вам за цю красу! Пишіть ще.
Мария Макрушина
Дуже дякую, Надійко, за чудовий відгук і підтримку! Буду писати нові та викладати раніше написані гуморески. Нам усім необхідно частіше усміхатися. А сміх взагалі еліксир молодості:):)) Читайте, смійтеся, розквітайте!
Крайнюк Надежда (Софи)
Вітаю зі святом! Будьте здорові, щасливі, успішні, заможні.
Мария Макрушина
Щиро дякую, Надіє!
Светлана Мишина
Знаєш, любий, вимий вуха,
То й свербіть не буде.
Там же і поп»єш, послухай,
Як усі верблюди.
Таргана не вб»ю, бо гидко
Голими руками,
Бігає він дуже швидко
Й шевелить вусАми.
Зголоднів? То встань з дивану
І мершій — робити!
Ледарів кормить не стану,
Можеш не просити!
Як побачу, що на дворі
Все у нас в порядку,
То зміню свою суворість,
Стану, мов дівчатко:
Нагодую, поцілую,
Обійму, утішу,
Буду лагідна і мила,
Тиха, немов миша.
А гуляк не поважаю,
Не пробачу зради!
Тільки щось таке узнаю,
Відлупцюю гада!
Якщо глянеш на сусідку,
То одним лиш оком —
Дам по пиці дуже швидко,
Вийде пристрасть боком!
Так що краще мирно жити,
Домовлятись, милий…
Не лякайсь, не буду бити,
Голуб сизокрилий!
Мария Макрушина
Ой, голубко моя мила, як ти налякала!
Вже біжу до магазину, куплю м’яса й сала,
Зварим борщик удвох, люба. Тільки не сварися.
Я люблю тебе, кохана. То ж давай мириться!
Не потрібна мені зовсім сусідка Тетяна,
Бо одна ти в мене жінка, ні з ким не зрівняна!
Дякую, Світлано, за чудову відповідь!
Светлана Мишина
Брешеш, бачу, до Тетяни бiгаеш частенько.
Ось побачиш, любий хлопчик, погукаю неньку.
Разом з ней удвох ми — сила! Так тебе прижучим!
За брехню твою старанну здорово проучим!
Так що, поки час ти маеш,
Фокус — на родину!
До гpixa щоб не доводить у лиху годину!
Мария Макрушина
Чудово! Дякую!