Набридле

Добавлено в закладки: 0

Мені набридло життя,
Буденність кожного дня,
Одноманітність дзвінків
І марність безглуздих слів.
Мені набридло, що я
Зрівнявся з купой лайна,
Перетворивсь на ніщо,
Хто винуват у тім, хто?..

Бажання бути собою
Хоча б недовго, на мить! –
Ми здаємося без бою,
Усе у прірву летить.
Цим перегонам за щастям
Один лише є кінець:
Біжати, щоб потім впасти, –
Звести свій шлях нанівець.

Раніше було все просто:
Є мрія, є сенс буття.
Колись я стану дорослим,
Але це все марнота.
Унеможливлює вибір
Відсутність змін у житті,
Багато дуже не встигли,
Ще більш цілком не змогли.

Ще більше не зрозуміли,
Що потребує любов.
Довкола самі руїни
І ми все губимо знов.
Те, що здавалося цінним, –
Не варте жодних зусиль.
На скронях роки сивіють,
На серці туга та біль.

І нащо всі ці розмови?! –
Нещире, зле каяття.
Можливо різні дороги,
А може й доля така.
Проте коли все обридло
І білий день остогид,
Зберу останні я сили
В перед`останній похід.