СТРАШНА КАЗКА
Добавлено в закладки: 0
КазкИ бувають різні, знайте, діти,
Якісь веселі, деякі страшні…
Але усі зуміють научити,
Як можна пережити темні дні.
————————————————-
Коли хтось до нестями хоче влади,
Людське життя не здатен цінувать,
Він править через страх, підступну зраду,
Готовий катувать і убивать.
—————————————————
Чим менш правитель з себе представляє,
Тим більше в ньому місця для чортів,
Тому він на коліна заставляє
Ставати всіх під натиском катів.
—————————————————
Колись з’явився смертежер-володар,
Який не рахував людські життя,
Кудрявий хлопчик на ім’я Володя
Загнав усю країну в небуття.
—————————————————
Зростав він, як усі маленькі діти,
До певних літ звичайний був юнак,
Та мав він мрію світом володіти,
Тому зібрав загони посіпак.
—————————————————
З потворним злом уклав одну угоду,
Контракт жахливий кров’ю підписав,
В обмін на трон три покоління роду
Безпечно монстру хижому віддав.
—————————————————
За тим контрактом мав багато влади,
А сам же був у повній владі зла,
Ідею відтворив в Країні Ради,
Де кров людська рікою потекла.
—————————————————
На знак того, що кров’ю все залито,
Що кожний третій – кат або стукАч,
Що непокірних страчено чи вбито,
На шпилі вежі вивісив кумач.
—————————————————
Багато хто були з народу раді,
Що без зусиль, без знань і без умінь,
Зоставшись бидлом, можна стать при владі,
Аби вершити долі поколінь.
—————————————————-
Так день ішов за днем, роки минали,
Під страхом смерті мовчки жив народ,
Інакомислячих безжально убивали
Та селекційно створювали зброд.
——————————————————
Тому нова модель псевдо-людини,
Позбавленої чистих почуттів,
Свідомість мала дикої скотини,
Вважаючи усіх за ворогів.
——————————————————
Та це й не дивно, бо вона зростала
В обставинах, де балом правив страх,
Всі почуття із себе витравляла,
Бо чуйних катували в таборах.
——————————————————
Всіх тих людей, хто не хотів брехати,
Психічно хворими вважали і тягли
Мерщій на лікування до палати,
Де лікували так, щоб не втекли.
——————————————————
З дитинства раннього дітей лишали сміху,
Навчали всім жалітися завжди,
І годували навіть їх на тиху,
Щоб, боронь Боже, не прийшло біди.
——————————————————
Забороняли веселитись, гратись,
Підстав у голодранців бо нема.
Не можна по-дитячі розважатись,
За жарти – висилання і тюрма.
——————————————————-
ТОМУ за радість й сміх карали люто,
ТОМУ на людство наганяли жах,
Що сміх для страху – гірший за отруту,
Єдина зброя, що долає страх.
——————————————————-
Сміятись дозволялось по наказу,
Веселощі в сценарії були,
Ораторам ладнали кожну фразу,
Овації годинами гули.
——————————————————-
Промовці ситі владних ешелонів
З трибун народу «істину» несли,
Про те, що служить закордон мамоні,
Вони ж – святі, мов янголи, були.
——————————————————-
Про тих, кого карали у застінках,
Казали: «То — народу вороги,
Їх треба без жалю обличчям — в стінку,
Як мінімум — відправить до тайги».
———————————————————
Там кожний розумів — як хочеш жити,
То совість – зайва, мов би рудимент,
Добру було невигідно служити,
Страх – дуже сильний в цьому аргумент.
———————————————————
Контракт про владу в обмін на убивства,
Іще один маленький пунктик мав:
Брехнею отруїти все суспільство,
Щоб мозок кожного під пропаганду спав.
———————————————————-
Приписка там була дрібненьким шрифтом:
Також, оскільки смертний підписант,
По смерті буде він омитий спиртом,
І тіло далі стане як гарант.
———————————————————-
Оскільки він до Неба не потрапить,
Не буде він також і під землей,
То вічно буде в тій країні править
І центром смерті стане мавзолей.
———————————————————-
І звідти посилатимуться хвилі,
А кожний, хто прищеплений на страх,
Прийматиме послання із могили
Значками, що носились на серцях.
———————————————————-
Задумано, що через ці канали,
Що від мерця тягнулись до живих,
Вони йому своє життя качали,
А він потворну смерть качав до них.
———————————————————
Народ до цього вже пристосувався
Й правителя всеціло вихваляв,
Що він так мужньо за країну взявся
Та й «першою» зробив серед держав.
———————————————————
Повсюду по країні чутно гасла:
«Наш цар живий, живіший за усіх!
Його зоря зі смертю не погасла!»,
І невтямки, що він вбиває їх.
———————————————————
Досягнення на крові будувались,
Людські життя ніхто не рахував,
З палацу плани здобичі спускались,
Статзвіт здоровим глуздом керував.
———————————————————
Брехні отрута мозок отруїла,
Пияцтво заохочувалось злом,
Душа скалічена так іноді боліла,
Бо підсвідомо марила добром.
———————————————————
Роки складались у десятиліття,
Здавалося – ця влада назавждИ,
Від часу підписання вже століття
Домінування страху та біди.
———————————————————
Сто років смерть при владі у правлінні,
Та скоро вже закінчиться контракт,
Потрібний хоч один у поколінні
Продовжить справу, де керує страх.
———————————————————
Знайшовся хлопець, жадібний до влади,
Ім’ям також на царство підійшов,
Він швидко наростив свої посади,
Щоб знову пити із народу кров.
———————————————————
«Народ вже звик. – він міркував цинічно, —
Це стадо, я їм стану як пастух,
З трибуни заявлятиму публічно,
Що в них не перегар, а руський дух.
———————————————————-
Найму я аморальних сценаристів,
Хай творять імідж доброго царя,
Спортсменів, бізнесменів та артистів
Також не годуватиму зазря.
———————————————————-
Всі, хто хоч трохи краще хоче жити,
Кого в казну захочу допустить,
Повинні всім життям мені служити
І бути наготові навіть вбить».
———————————————————-
Скажу вам, що у нього гарно вийшло:
Маніпуляцій, методів – пітьма,
Законом він усяк крутив, як дишлом,
Брехнею знову керував всіма.
————————————————————
Настільки мозок піддається впливу,
Що біле чорним стануть називать.
І в голову, і в душу хворобливу
Увійде думка – завжди воювать.
————————————————————
Так і було: одна війна скінчиться,
А іншу вже сплановано в умі,
Жирує на крові безвинних вбивця,
Якому справжнє місце у тюрмі.
————————————————————
Іде годинник часу без зупину…
Знов цар оголосив військовий клич,
Війной підступно рушив на країну,
Де усмішка не сходила з облич.
————————————————————
Країна та весела і щаслива,
Прекрасна, наче квітка навесні,
Однак була занадто норовлива,
Незламна навіть у страшній війні!
————————————————————
Одне було цікаве співпадіння:
Цар мав ім’я таке ж, як в тих обох,
Народом чесно обраний в правління,
А мужнім його серцем правив Бог!
————————————————————
Не мав народ країни й краплі страху.
Як тільки перший постріл пролунав,
Військовий корабель послали шляхом,
Яким іще ніхто не посилав.
————————————————————
Загарбник хижий все сильніше злиться,
Безжально все руйнує і крушить,
Аж бачить, що країна веселиться
Й при тому під ударами стоїть.
————————————————————
Сміються й плачуть, плачуть і сміються,
Жартують, тролять окупантів цих,
Та ще й хоробро і успішно б’ються,
І гумор їх – страхУ удар під дих.
————————————————————
Чіплялось зло, шукало плями темні,
Де може оселитися в душі,
Кричать у пеклі мешканці підземні,
Що душі світлі, їм вони чужі.
————————————————————
Тиран та смертежер боїться сміху,
Боїться світла правди цей вампир,
А воїни країни на потіху
Знак смерті охрестили як «сортир».
————————————————————-
Не знає вже, як вільний дух зламати,
Кривавий монстр вимагає жертв…
На допомогу літаки й гармати
Сусіди надіслали друзям вже.
————————————————————-
Зійшлись в двобої Світло і потвора,
Добро і зло мечі пересікли.
Ще трохи часу, Перемога скоро,
Кінець настане лютої війни!
————————————————————-
Від світла Правди кривда вмить розтане,
Від сміху навіки пощезне страх!
Всесвітній мир урешті решт настане,
Добро й любов оселяться в серцях!
————————————————————-
Така сьогодні вам од мене казка,
Страшна, мабуть… Та монстр зла помре.
Залежить всій історії розв’язка
Від того, що людина обере!
—————————————————————
05.08.2022
Автор Мішина Світлана



3 комментария
Владимир Полежаев
Сміх нам допоможе, Світлано!
Светлана Мишина
100%!
Евгений Федор
Длинно………………..