Стихи

ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ РІК

Добавлено в закладки: 0

Смерть мовчки душам двері відчиняє,
Стомилася приймати їх потік,
Хоча багато бачила, вражає
Ціною крові двадцять другий рік.

Вогнем пекельним очищають душі,
Нестерпним болем платять данину…
Кати убивства здійснюють байдуже,
За гру страшну сприймаючи війну.

Смерть споконвік несе тягар старанно,
В світ інший проводжаючи людей…
Безбожники глибокі чинять рани
В ім’я безглуздих і страшних ідей.

На мить завмерла, вибухи почувши,
То значить — буде скоро душ юрба…
Пішла назустріч їм Вона, зітхнувши,
Що стала від роботи геть слаба.

«Навіщо, люди, вам війна потрібна?
Вам у дарунок Бог життя давав.
За Образом, до Власного подібним,
Створив і на любов благословляв.

Невже забули Божі заповіти,
Чи згасло світло совісті в серцях?!
Дорослі помирають, навіть діти…
Усюди тільки непроглядний страх…»

Уважно Смерть на душі поглядає,
Від них іще застиглим жахом тхне…
Всіх заспокоює, привітно зустрічає
І кожній з них тихесенько шепне:

«Душа, не бійся більше, тут ти – вдома,
Там, на землі, ти іспити пройшла,
Загоються всі рани, пройде втома,
Ти просто в інший вимір перейшла»…

І знову й знову душі зустрічає,
Веде у сад Небесного Отця…
А на землі з любов’ю їх згадають
Всім серцем ті, хто вірить у Творця…

01.07.2022;
автор Мішина Світлана

Понравилось? Поделись!

4

Автор публикации

не в сети 1 месяц

Светлана Мишина

4 917
Комментарии: 1866Публикации: 569Регистрация: 04-06-2020
https://web24.com.ua/

1 комментарий

Напишите комментарий

Техподдержка сайта
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля