Стихи

ВІСНИКИ

Добавлено в закладки: 0

Сьогодні вранці перше, що почула,
Як голуби воркують з піднебесся.
Пригадую з майбутнього, то було,
Що, наче Фенікс, із вогню воскресне

Рідненька наша, сильна і чудова,
Крилата і осяяна країна,
Де ллється, наче пісня, наша мова,
Це наша рідна ненька Україна!

Два голуби майбутнє сповістили.
Пригадую, і я там теж літала…
Вогонь пекельний дасть могутню силу
Тому, кого і смерть не налякала.

Тому, хто в темний час світив щосили,
Хто, як завжди, про інших також дбає,
Молився, щоби люди зрозуміли —
Ми всі — єдине, і чужих немає!

А голуби, малі і мирні птахи,
Співали, сповіщая волю Бога,
Що мирне НЕБО височить над дахом,
І сяє СОНЦЕ ГОСПОДА ЖИВОГО!

28.02.2022

 

Написаний цей вірш був вранці, коли під час нашого з сином переховування у ванній, де ми прожили п’ять тижнів, я прокинулася у повній темряві від того, що голуби, які сиділи на даху, воркотіли, я їх чула через витяжку.

Так, цьому віршу майже рік, значить скоро все, що у ньому збудеться… Перевірено не раз…

Дай, Господи, щоб так і було!
Автор Мішина Світлана

Понравилось? Поделись!

4

Автор публикации

не в сети 1 месяц

Светлана Мишина

4 917
Комментарии: 1866Публикации: 569Регистрация: 04-06-2020
https://web24.com.ua/

1 комментарий

Напишите комментарий

Техподдержка сайта
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля