ПОЕЗІЯ ЧАДИТЬ… (Переклад)
Добавлено в закладки: 0
Першоджерело – вірш Євгена Євтушенка:
Поэзия чадит,
да вот не вымирает.
Поэзия чудит,
когда нас выбирает.
Вот малый не дурак,
валидол сосущий,
в портфельчике несущий
отварной бурак.
Ему сейчас бы мусса
и ромовых баб,
но Муза –
ай да Муза! –
его за шкирку
цап!
И мысли лоб сверлят,
и он забыл о ложке,
и он гигант!
Сократ!
…в апухтинской обложке.
И вот не Аполлон –
тщедушный и невзрачный.
Весь как опёнок он,
и зыбкий,
и прозрачный.
Но вдруг какой-то свист
в ушах его –
и точка!
И как боксёрский свинг,
по морде века –
строчка!
А вот –
валится с ног
шалавая пичужка –
тряпичница,
пьянчужка,
салонный клоунок.
Но что-то ей велит,
и –
как зимою ветки,
бог
изнутри
звенит,
и –
мраморнеют веки.
А вот
пошляк,
шаман,
впрямь –
из шутов гороховых!
Ему –
подай шампань,
и баб –
да и не ромовых!
Но вдруг внутри приказ
прорежется сурово,
и он –
народный глас,
почти Савонарола!
Поэзия чудит,
когда нас выбирает,
а после не щадит
и души выбивает.
Но кто нам всем судья?
Да,
для мещан мы «в тлене»,
но за самих себя
мы сами – искупленье!
ПЕРЕКЛАД
Поезія чадить,
та ось не вимирає.
Поезія чудить,
коли нас обирає.
Ось, бачите, дивак
валідол ковтає,
в портфельчику ховає
відварний буряк.
Йому би зараз мусу
і ромових баб,
та Муза –
от же Муза! –
його за шкірку
цап!
Й думок посипав град,
і він забув про ложку,
і він гігант!
Сократ!
…а ще Апухтін трошки.
Цей зростом десь з аршин –
миршавенька потвора.
Весь як опеньок він,
хиткий
і, геть, прозорий.
Аж тут у вухах свист
якийсь луна –
й одразу,
як той боксерський свінг,
рядок –
по пиці часу!
Ось суне навпростець
і з ніг вже пада пташка –
п’яничка,
леді-пляшка,
салонний клоунець.
Та враз їй щось звелить,
і –
бог,
як взимку віти,
зсередини
дзвенить,
і –
мармуріють віки.
А ось
хамлюк,
шаман –
із блазнів тих горохових,
яким –
подай шампань,
і баб –
уже не ромових!
Та внутрішній наказ
розірве звичне коло,
і він –
народний глас,
пророк, Савонарола!
Поезія чудить,
коли нас обирає,
а після не щадить
і душі вибиває.
Та хто нам всім суддя?
«Ви в тліні», –
кажуть люди,
Але й без каяття
Для себе ми – спокута!



6 комментариев
Бондаренко Николай
Таки чадить… у неї свої причуди.
Гарний переклад!
Татьяна Рымарская
Зізнаюсь чесно, роблю час від часу такі переклади різних російськоязичних автрів по-перше задля того, аби потренуватися в українській мові, ну а по-друге тому, що перекладати не просто тексти, а саме вірші, як на мене, таки значно важче, ніж ті самі вірші складати самій! Якщо, звичайно, намагатися чітко дотримуватися авторського метру (який у цьму, до речі, вірші, як то кажуть, скаче козенятком) і якомога ближче триматися оригінального тексту першоджерела. А от «зацінити» потім таку кропітку роботу мало хто виявляє бажання… Тому, Миколо, ДЯКУЮ і ще раз ДЯКУЮ за прочитання та схвальний відгук!
Татьяна Рымарская
Оп-ка: російськоМОВНИХ авторів (от, все ж таки, ну ніяк не оволодію держмовою як треба)
Татьяна Рымарская
Оп-ка: автОрів )))))))))
Бондаренко Николай
Я пробував робити переводи і… не пробую: текст занадто видозмінюється…
мабуть це не для мене
Татьяна Рымарская
А мені подобається! Але це займає надто багато часу, набагато більше, аніж написання власних віршів, тому роблю це лише зрідка…