КРИЛАТЕ СЕРЦЕ
Добавлено в закладки: 0
Десь, подейкують, такий існує світ
Із фантазій чудернацьких і казок…
Там коштовність є, закована в граніт,
Від чужих очей закрита на замок.
Вже давно у скриньці тій вона лежить…
Усвідомлено її хтось залишив:
«Доведеться нам, мабуть, окремо жить,
Хоч і боляче дається цей розрив».
Може, іноді почує звір чи птах,
Наче в скриньці під камінням щось тремтить —
Серце плаче тихо, бо стискає страх,
І на волю його просить відпустить…
«Ти собі та всім подякуй і пробач» —
Світлий Янгол ці слова йому приніс —
«Як болить іще — не стримуйся та плач,
Бо загоються поранення від сліз.
Ти приховане від заздрісних людей,
Що підступно так ударів завдали.
Довелося тебе вийняти з грудей
І сховати тут, щоб рани зажили.
Ти ж не вмієш із оглядкою любить,
До останнього ти ладне все віддать…
Почекай-но трохи, скоро прийде мить,
Як окріпнуть крила — зможеш ти літать!
Тільки я прошу — себе оберігай,
Заздрість крила поламати схоче знов…
Ти ж сміливим будь та високо літай,
Бо тепер ти знаєш Істинну Любов!»
Сильні крила пробивають і граніт
Та уносять до омріяних зірок,
І реальністю стає незнаний світ
Із фантазій чудернацьких і казок…
10.04.2023
Автор Мішина Світлана



2 комментария
Татьяна Рымарская
Гарна казка! Дивовижна… А може, то й не зовсім казка?
Светлана Мишина
Мабуть, і не зовсім. Дякую за відгук!