РОЗМОВА З МАМОЮ
Добавлено в закладки: 0
Матуся, я від тебе так далеко…
Не знаю, чи побачимось колись…
Тут — мир і дощ… У вас — війна і спека…
Ось так шляхи життєві розійшлись…
Лише дзвінки у відеоформаті
Та зустрічі в думках та уві сні…
Лиш фото, як розквітли квіти в хаті,
Летять із окупації мені…
На заклики мої та на прохання
У тебе зáвжди відповідь одна:
«Не переймайся, доню, все нормально,
Колись же завершиться ця війна…
У мене знову кішка окотилась…
Бабусін кактус гарно так зацвів…
Вночі не спала і за вас молилась,
Всевишній щоб Ілюшеньку зцілив…
Все добре… Ти за мене не хвилюйся.
Я ж — вдома, тут і стіни боронять…
Щодня й щоночі за усіх молюся…
Немає сну… І гучно, як бомблять…
Не умовляй, я відповідь сказала,
Я тут лишусь, бо тут — мій рідний дім…
Й раніше звідси я не виїжджала,
Не хочу жити у краю чужім…
Як буде уже, доню, так і буде…
Не переймайся, я ж тут — не одна:
Рідня, куми, сусіди… Є тут люди…
Настане час — закінчиться війна…
Я мрію, що ми знову зберемося,
Я міцно пригорну до серця вас,
Наплачемося і насміємося…
Я вірю, що такий настане час!»
Щоразу і радію я, і плачу…
Матуся там жива, це головне!
Та сльози — градом, коли фото бачу
Будинку, де народжено мене…
Матуся, ти від мене так далеко…
Я Господа благаю лиш про те,
Щоб дав тобі здоров’я і безпеку,
І МІСТО — ТАМ, ДЕ ТИ, ЗБЕРІГ СВЯТЕ…
08.08.2023
Автор Мішина Світлана
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
10 комментариев
Татьяна Рымарская
Читаю та знову плачу… Ніколи раніш якось не помічала за собою, так би мовити, «зайвоі» чутливості, а от тепер… Мабуть, то війна клята винна! Ну коли ж вона нарешті вже скінчиться (нашою, звісно, Перемогою)???
Свєтлано, глянь, будь ласка, до чату, маю до тебе невеличке повідомлення.
Светлана Мишина
Дякую. Плакати треба. Щоб емоції не блокувалися в тілі
Крайнюк Надежда (Софи)
Щемний вірш. На часі. Дякую.
У мене така ж точно ситуація. Але сама нікуди їхати не збираюся. 
Светлана Мишина
Дякую за теплі слова!
Владимир Полежаев
І мені вірш сподобався.
Моїй мамі у грудні має сповнитися 90 років.
З січня минулого року я до неї у Крим не завертав.
Крайнюк Надежда (Софи)
Як же Ваша мама там живе? Страшно подумати…
Светлана Мишина
В Криму більш менш спокійно. Звичайно, дивлячись, де.
Хай Бог оберігає Вашу маму.
Шух
Оце й погано,що спокійно…
НеФея
Люба моя, Світланка! Дуже талановитий і зворушливий твір, влучно попав у саме серце і воно тепер болить від болю розуміння того, про що ти написала, бо сама через це пройшла. Хай Господь береже твою матусю і тебе с дітками, щоб ви обовязково зустрілися і змогли обійнятися теплими рідними обіймами!
Шух
Чудовий вірш…