МУЗЕЙ
Добавлено в закладки: 0
На основі експромту до публікаціїї Андрія Шкуро:
Ми із сеструхою моєю
Зібрались погуляти.
Сестра сказала: «До музею
Давай підемо, брате!»
«Стривай, що за музей, скажи-но?» –
Здивовано питаю.
«Музей еРеФії – країни,
Якої вже немає…»
Хтось усміхнеться: «Неможливо
Таке колись почути».
Дарма! Бо це є – перспектива,
Так просто МАЄ бути —
Чекає розпад на державу,
Що всіх «дістала» нині…
Смерть ворогам! ГЕРОЯМ СЛАВА
І СЛАВА УКРАЇНІ!!!



20 комментариев
Татьяна Рымарская
Із ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, любі українці та україночки! Бажаю усім вам МИРУ, ЩАСТЯ та ПРОЦВІТАННЯ у відновленій та відбудованій після нашої ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ державі, вже нині відомій усьому світові, як приклад мужності, незламності та непохитності у боротьбі з підступним та безжальним ворогом за своє право на ЖИТТЯ та СВОБОДУ.
Крайнюк Надежда (Софи)
Можливо так і буде: росія увійде в історію, як музейний експонат. А що, було б непогано.
Дякую. ***Вітаю з Днем Незалежності України! Ми переможемо, бо незламні духом!
Гарний експромт.
Татьяна Рымарская
«Музейним експонатом» вона має стати обов’язково! Тільки не як «Росія», а як «РФія»: Росія, все ж таки, залишиться на мапі світу, але у значно скорочених розмірах та зі ще більш скороченими амбіціями…
Крайнюк Надежда (Софи)
…або зовсім без амбіцій.
Андрей Шкуро
СМЕРТЬ ВОРОГАМ!
Сегодня дочитал свежий роман Пелевина «KGBT+».
Там в конце есть хорошие рассуждения насчёт жизни «хороших русских» в эмиграции:
«…Плохие люди, наворовав и нагадив у себя дома,
уматывают в счастливое место, кажущееся им тихой гаванью.
Но вместе со своим богатством они привозят туда дурную карму и нависший над ними божий гнев,
и тихая гавань становится адом для тех, кто там живёт,
потому что ад — это любое место, куда пустили чертей.
Черти ведь не бывают бывшими.»
Татьяна Рымарская
Бывают черти разные:
Те, что из ада, черти —
Не слишком-то опасные…
Куда страшней, поверьте,
Те черти, что из Питера,
Калуги и Рязани —
От них добра не ждите вы,
Кошмарней нет созданий!
Шух
Наконец-то…………
Татьяна Рымарская
Шух, это НЕ то, о чём Вы подумали!))) Имеются в виду именноТЕ русские, которые: «…Плохие люди, наворовав и нагадив у себя дома,
уматывают в счастливое место, кажущееся им тихой гаванью.
Но вместе со своим богатством они привозят туда дурную карму и нависший над ними божий гнев,
и тихая гавань становится адом для тех, кто там живёт,
потому что ад — это любое место, куда пустили чертей.
Черти ведь не бывают бывшими.»
Так что речь идёт, как Вы видете, о чертях, запятнавших себя воровством, коррупцией и, главное, кровью, и по этой причине бегущих от СПРАВЕДЛИВОГО божьего гнева и сурового людского возмездия. Вне сомнений, после нашей Победы (и даже
раньше) они толпами рванут с тонущего корабля под названием «РФия», надеясь укрыться на безопасных, с их точки зрения, «островах». Удастся ли им это? Кому-то удастся, к сожалению… Но очень хочется верить, что большинству из этих «чёртовых крыс» — таки НЕТ. Но, опять же, повторяю: я говорю лишь о тех, кто, действительно, ВИНОВЕН!
Владимир Полежаев
Нынче ещё растёт, как на дрожжах, тусовка русских и еврейских псевдолибералов (имперцев по факту).
Всем этим Ходорковским, Венедиктовым, Шендеровичам, Шульманам, Навальным, Пастуховым, Чичваркиным
так же наплевать на растерзанную Украину, как в своё время великодержавным шовинистам Бродскому и Солженицыну.
Сейчас у нас куда больше настоящих друзей в странах Балтии, в Польше, Британии и Штатах.
Владимир Полежаев
И Латынина тоже, кстати, скурвилась окончательно
Шух
А те,которые живут своей обычной жизнью и которым насрать,что в Ваш дом(не дай Бог),ночью прилетела ракета и убила Ваших родных…,не виновны?
Уверены,точно?
Татьяна Рымарская
Так Вы считаете, что тех, кому, по вашему выражению, «насрать», надо тоже ВСЕХ УБИТЬ, с детьми и внуками, дабы «русского духу» не осталось на Земле и в помине? Неужели же Вам не понятно, что подобные призывы только на руку тем самым «плохим русским», которые тычут в них носом всех окружающих, зявляя: «Вот видите, они таки ФАШИСТЫ, эти украинцы, а вы нам не верили». И Ваш кумир Нестеренко, хотя он, безусловно, талантливый поэт, но тоже этого, как видно, понимать не желает. А зря!
Шух
Не хотите уразуметь,что и плохим и хорошим насрать на мои призывы,на Вас,на разрушения и смерти в наших городах…
Они ВСЕ заражены имперским вирусом.
А у империи есть лишь два пути:
1)захватывать новые Земли,убивать,разрушать,насиловать…
2)распасться…
Третьего пути у империи нет. У любой. Если историей интересовались…
А вот распадаться по своей воле Не жалают они. И это,где-то,понять можно…
А вот принять-никогда. Их первый путь,для нас—смерть!
Шух
Хвилинка русофобії. (Автор: БілозерськаОлена)
опубліковано 15 квіт. 2016 р.
Думаю, ні для кого не секрет, що серед наших опонентів є певний відсоток ідейних. Тобто, крім зазомбованих ідіотів, які вірять у розіп’ятих укропами снігурів, є ще свідомі, ідейні вороги.
Дуже корисно іноді читати їхні сторінки. Доторкнутися до чужої правди — народити формулу.
Одна така ідейна ватниця живе у Донецьку. Вона пише:
«Дурак только не понимал два года назад, что нам под ОГА намахают флагАми Приднестровье на дому. Уж к этому я точно была готова и не истерю. Снова таки: могло быть хуже. А чего я жду от будущего, чего хочу — вы знаете. Чтобы победили, искоренили русофобию в местах моего компактного проживания. И присоединили к этому месту Полтаву, Одессу, Харьков, Киев — с тем же результатом. Все снова вместе и ноль русофобии. Снова называться русскими. Вот чего я хочу. …Вот мои итоги за два года. Потеряно всё материальное. Машина сыпется, компьютер, мебель даже. Но это быт. Жрачка. И теперь я верю, что люди не дадут пропасть, вокруг люди. Не так страшно. Точнее даже: не страшно. Вот главный итог этих двух лет. Или даже так: понимаю, что признать себя руской- это подписаться на нелёгкую судьбу, но не страшно. Страшно стать неруской».
Перша думка після такого, звичайно — вони що, хворі на голову? Яка русофобія? Хто їм, Господи, не давав бути росіянами (євреями / поляками / греками / ким завгодно)?
Їм забороняли розмовляти російською? Читати Пушкіна? Міняли їхнім дітям прізвища з -ов на -ко? Навколо все російською. Все! Газету чи книжку українською – спробуйі ще знайди. Та що там казати про Донецьк — у Києві так само. З екранів – російські серіали. По радіо — російська попса.
Що відібрали у цих нещасних «русскіх» — настільки важливе, що за це не шкода терпіти холод, голод і злидні, ризикувати життям, щодня жити у страху, що хтось із твоїх близьких загине (у неї ж по-любому хтось з чоловіків у родині воює)? Чому, врешті-решт, інші нації, які проживають в Україні, ні на що подібне не скаржаться?
А друга думка була — я зрозуміла. Зрозуміла, за що вони готові вбивати нас і вмирати самі.
Вони хочуть бути титульною нацією. Всюди, де у них це вийде. Крапка.
А це взагалі єдине, чого не можна в Україні неукраїнцям. Йдеться тут не про національність при народженні (етнічного росіянина, який вважає себе українцем, ніхто від українців не відрізнить); йдеться про світогляд. Можна жити в Україні і відчувати себе росіянином, поляком чи євреєм. Але тоді ти – національна меншина. З усіма правами, але — меншина. Ти відчуватимеш себе так всюди. Крім, відповідно, Росії, Польщі, Ізраїлю.
Практично в усіх країнах світу проживають євреї. Що роблять ті з них, в душі у кого живее бажання не бути національною меншиною, а належати до титульної нації? Правильно! Їдуть в Ізраїль. Решта спокійно собі живуть, де й жили, ходять до синагоги і печуть мацу, якщо їм це подобається…
Напів-, на чверть і мало не на одну десяту поляки, що бажають бути частиною титульної польської нації, оформлюють «Карту поляка» і їдуть на свою історичну батьківщину. Це нормально. Українці, які хочуть належати до титульної нації, живуть в Україні.
А ці ж не хочуть ні бути меншиною, ні їхати до Росії. Вони хочуть бути «титульними» тут, у нас. Навіщо? Бо там, де вони титульна нація — там Росія.
Вони відчувають себе підданими Російської імперії. Яка може існувати тільки в кордонах 1917 року. Їм не потрібна ні російська мова, ні навіть держава Росія. Їм потрібна велич Імперії. Неможливо побудувати Тисячолітній Рейх у кордонах 1937 року. Неможливо відродити Російську імперію у кордонах 1991 року.
Існування цієї імперії несумісне з існуванням держави Україна. Або ми — або вони! Тому, і саме тому цей конфлікт не має іншого, крім силового, військового вирішення. Політичні й дипломатичні методи – лише допоміжні.
Їм не можна зробити поступки, з ними не можна домовитись. Вони не наші співгромадяни, яким щось у державі не подобається (що звичайна, в принципі, річ). Вони піддані іншої держави, саме існування якої можливе лише за умов неіснування нашої. Ми навіть не вороги (іноді і з ворогом можна домовитись) — ми гірше: конкуренти, які знаходяться в одній геополітичній ніші. Так, як вони ненавидять нас — можна ненавидіти лише конкурентів, бо ворогів поважають.
Їхній світогляд, як і наш, має право на існування. Але він несумісний з нашим світоглядом.
«Чужий», монстр із фільму, який бігав по космічному кораблю і всіх убивав — робив це тільки тому, що хотів жерти. Він був абсолютно правий, але його інтерес був несумісний з інтересами людей. І оскільки він і люди опинилися на одній території, хтось когось мав знищити.
Кажу, підкреслюю, лише про ідейних, про пасіонаріїв, а не про обивателів — зомбі-продукт Кісельова, якому все пофіг, аби тільки ковбаса дешева була. (Фраза, яку при цитуванні мого тексту «пропустять» усі ватні ЗМІ).
Ці ідейні конкуренти мають бути або знищені (ті, що зі зброєю), або вигнані за поребрик (решта).
http://www.vox-populi.com.ua/rubriki/politika/hvilinkarusofobiieavtorbilozerskaolena
Татьяна Рымарская
Шух, хочу привести Вам всего лишь один пример из жизни (но таких примеров привести нынче, уж поверьте, можно массу). У одного моего близкого родственника есть друг, гражданин России, которому недавно пришлось перебраться из России в Украину, ввиду того, что на родине его начали преследовать за проукраинскую позицию. Когда-то давно, ещё во времена Союза «нерушимого», его отец, этнический украинец, переехал на жительство в РФию, где женился на русской девушке. Итак, друг моего родственника — полукровка (каковых, как Вы понимаете, как в РФии, так и у нас в Украине, что называется, пруд пруди). И вот что примечательно, Шух: РУССКАЯ мать и вся прочая РУССКАЯ родня героя нашей истории, невзирая ни на какую зомбопропаганду, встали на его сторону, то бишь, на сторону Украины, желая скорейшей победы ЗСУ и, соответственно, краха путинского режима. Чего, с сожалению, не скажешь о его отце-УКРАИНЦЕ (который до переезда в Россию вообще даже русского языка не знал, только украинский). Вот отец-то, как раз, убеждённый путинист, из-за чего сын с ним разругался вдрызг и полностью прекратил всяческое общение… Внимание, ВОПРОС: ежели, как Вы тут утверждаете, «хороших русских НЕ бывает», то означает ли это, что ВСЯ русская родня героя моего рассказа подлежит УНИЧТОЖЕНИЮ, безо всякого разбирательства «вины»? Ну а как, скажите, быть с самим нашим полукровкой, носящим в кармане РОССИЙСКИЙ(!) паспорт? И, повторюсь, подобный пимер — далеко НЕ ЕДИНСТВЕННЫЙ…
Шух, вот ответьте ЧЕСТНО, если можете: Вы что, и впрямь, хотите поголовного ГЕНОЦИДА русского народа? Только ОДНО Ваше личное слово: «ДА» или «НЕТ» (без каких-то там ссылок на кого бы то ни было), пожалуйста.
Шух
Да
Владимир Полежаев
У Булата Окуджавы в песне «Молитва Франсуа Вийона» есть хорошие слова:
«УМНОМУ ДАЙ ГОЛОВУ…»
Шух
Виноват. Плохо соображаю…
Татьяна Рымарская
Ну, по крайней мере, честно, и на том спасибо… Больше вопросов к Вам нет, с Вами всё ясно.
Шух
Жінок вже років 45 намагаюся не дурити…