Свята

Добавлено в закладки: 0

Напевно, я з роками не мудрію,
Бо ж тую мудрість годі відшукать.
Я про визнання досі палко мрію,
Та мало хто про мене хоче знать.

А я ж така хороша, хоч до рани
Мене, мов мазь цілющу прикладай!
Я ж всім бажаю щастя кожний ранок,
Я всіх люблю! Бо я ж мов та звізда!

… Та знову критик прибіжить суворий,
Почне повчати, як на світі жить…
Яке ж то горе, йой, яке ж ми горе!
Нутро усе від розпачу дрижить…

… Піду в садок, впаду в траву високу,
Заплачу вголос, косу розпліта…
Як тяжко жить у світі одинокій,
Та помолюсь за грішних. Бо ж — свята…