КОЛА, ТИ БУДЕШ ЖИТИ!…

Добавлено в закладки: 0

Картопля смажена, з цибулею, з яйцем;
Не то — обід, не то вже, мабуть що, — вечеря.
Сиджу над іжею з розшареним лицем,
Навколо мене — брила, цитадель, — печера!

Допоки ім я, хай не лізуть вороги
Бо я за сало з часником загублю душу!
Та за картоплю із солоним огірком…
… Та ні, за це Закон я, мабуть, не порушу…

… Поки дойдуть, я все поім своє — сама!
А там, хай спробують, та, може, пошукають…
— А щоб на вас холера, віспа та чума!!.
Свиню з хліва останню тягнуть, та тікають!..

***

… Жив-був колись на світі цім Кола Брюньон,
В однім селі, де вороги бували часто.
Пройшли віки з тих пір, та вижив регіон,
Де до сих пір, мабуть, овечок можна пасти.

Овечки ми, а вороги — підуть собі,
Ніщо не вічне, а, тим паче — зло, бо згине!
По всій землі сади розквітнуть, далебі,
Й до Бога слава за Христа його полине!

… Згадала книгу я улюблену свою…