ЧОМУ МИ ПИШЕМО ПРО ЛІТО…
Добавлено в закладки: 0
Чому так пишеться про літо,
Наприкінці його — поетам?
Дарунки зоряного неба
Митець вплітає у вірші…
А також — різнобарвні квіти,
Дитячий гомін, та секрети,
Та невгамовну ту потребу,
Краси та щастя для душі…
… Дарує нам натхнення осінь,
В печалі світлій, бо прощання
Із літом — сум легкий приносить,
Бо сонце хоче заховатись
Від нас на довгий-довгий час…
Не гріє в зиму сонце нас…
… Тому так пишеться про літо,
Бо ми у літо ще з дитинства
Пірнаєм, мов у спеку, в чисту,
Та відсвіжаючу купель…
Зимою — бранці ми осель,
Невільники чужого світу,
Позбавленоі материнства
Землі, що хоч була пречиста,
Та схолодніла до дітей!..
Зимою — бранці ми пустель.


