НЕКРАСИВЕ

Добавлено в закладки: 0

Гупають дверцятами в машині,
Щось не спиться людям уночі.
Хоч немає для віршів причини, 
Але мучить слово, — хоч кричи!
Де би взять такого, щоб — красиво,
Або ж хоч приблизно, — як у всіх…
Та шукать не хочу, бо лінива,
Та й красиве викликає сміх…

Бо ж так смішно, як якась бабуся
Пише про якісь там почуття…
Я над почуттями не сміюся, 
Але ж, не наприкінці життя!
Скільки ж є надуманих метафор,
Вже від них тошнить до блювоти!
… Ні, не хочу… Приспускаю прапор.
Човник мій пливе — до простоти.

Прощавай, моє жадане слово!..
… Ось, — казала ж! Вже гиржу, як кінь…
Що зробила музі я такого…
Мабуть, в мене музу звати — Лінь.
Або просто я є — безталанна,
Або просто — хто така я є?..
На краєчку сидячи дивана
Пишу ПРОСТО щось… Але — свое.