Матіола
Добавлено в закладки: 0
Наснилося бабусине село…
Колодязь сивочолий біля хати,
Повітря чисте з пахощами м’яти —
враз защеміло в серці, ожило…
Колодязь, дивні квіти запашні…
Усміхнена стрічає матіола…
Вже не забути у житті ніколи,
Духмяні ноти, що звучать в мені.
Вишняк гуде – там бджоли та джмелі
Мелодію виводять стоголосу,
І спомином — ясного неба просинь —
Ця насолода рідної землі.
Побачу я бабусю молоду
На фоні споришевого покосу,
У саме серце теплоту доносить
Мій сон про матіолу у саду.
(Фото з інтернету — Станіслав Антонюк «Криниця душі»)



3 комментария
Светлана Мишина
Сподобався вірш.
Як пісня.
Можу, до речі, створити з нього пісню, якщо Ви не проти.
Анна Григ
Чудово написано.
Крайнюк Надежда (Софи)
Чудовий ностальгічний вірш.
Мабуть, немає авторів, які б не написали
вірш про рідні місця. Дякую!