Забутий сон
Добавлено в закладки: 0
(терцина)
Я розкажу тобі забутий сон —
Журба прощань застигла на долонях,
І змучений розлукою перон.
Серцебиттям — квапливий стук вагонів…
Я від’їжджаю в невідому даль.
Заплаче дощ на тій платформі сонній.
Болять мені жорстокість і печаль…
Мені б зійти на першій же зупинці!
Але я їду, стримуючи жаль.
Загартували сльози душу в крицю,
Самотність розливається дощем.
Все рідше наш перон далекий сниться…
Мабуть, прийшла пора ціни прощень —
Примирення людське взамін погорди.
У ностальгії — сну мінорний щем,
Грудневий дощ… і туга від акордів.



1 комментарий
Крайнюк Надежда (Софи)
Дякую за чудовий вірш.
Дуже сподобалась Ваша терцина.
Красива поетична форма. Спробую й собі написати.