№ 11 Ти посміхнись
Добавлено в закладки: 0
№ 11 «Ти посміхнись»
Ти посміхнись, і я тебе побачу,
Зчитавши вогник щастя у пітьмі.
Згадай сімейний стіл, батьківську дачу,
Часи, коли були ми ще дітьми.
А ще раніш, як сонце було богом,
Святий Георгій славно переміг
Страшну потвору попри насторогу, –
Бо з посмішок мав сильний оберіг.
О дивний боже, нащо твоє горе?
Спіткає нас віками чорна смерть,
І кожне покоління сивочоле
Ридає на колінах аж ущерть.
І сльози лий, і слізно посміхайся, –
Бо час іде, і горе разом з ним
Тече удалечінь. А далі – щастя,
Вірші та асонанси попри дим.
______________
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 614Публикации: 334Регистрация: 21-05-2020
1 комментарий
КОНКУРС
Рецензія учасника конкурсу № Ⰿ – Он на вірш № 11:
Вірш сподобався.
Не зрозуміле вживання слів «посміхнись» та «оберіг із посмішок». Тут, мабуть, «усміхнись» та «усмішок» . Бо «посмішка» і «усмішка» зовсім різні поняття. І наголоси – правильно булО та вІрші. Тема розкрита.