№ 16 ЦЕ Є ПОЧАТОК
Добавлено в закладки: 0
№ 16 «ЦЕ Є ПОЧАТОК»
Життя, життя… То радість, то печалі…
То вітер змін, а іноді затишшя.
Життя, життя… То плачу, то кохаю…
Когось зустріну, а когось залишу.
Малюю образ твій… Моя уява
Сягає в Синь: я фарби там збираю.
Вечірнє небо, сонячна заграва…
А ти, мій милий, «нитка небокраю».
Не добіжу і не торкнусь рукою…
Свідомість ниє, змушує мовчати.
Примарні думки давлять гіркотою…
Вже все пройшла. Нема що будувати.
Негода вкрила смутком все довкола.
Дощило в місті, в пам’яті сніжило.
Самотній шлях, і десь чиясь розмова
Сльозою в серце тихо накотила.
Зустрілись ми, коли душа боліла…
Химерних мрій уже не залишилось.
Мов не жили, та нанівець змарніли…
Кохання з щастям нам лишень наснилось.
Торкнувся струн! Блаженство нас сп’янило…
І я для тебе потай заспівала.
Мрячити сльота більше не хотіла,
Промінчик сонця визирнув з-за хмари.
Ти усміхнувся щиро і правдиво…
Весна прийшла, хоч осінь панувала.
І нам обом так дух перехопило…
«Це є початок!» – в душах пролунало.
______________
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
3 комментария
КОНКУРС
Рецензія № ᛗ — Mannaz від учасника конкурсу:
Чудовий, художньо досконалий вірш, який, наче той промінчик сонця серед негоди, дарує читачеві НАДІЮ на те, що у житті немає нічого неможливого, доки воно ще триває!
КОНКУРС
Рецензія № Ⰱ – Буки від учасника конкурсу:
Вірш про життя і кохання. Сподобався оптимістичний фінал вірша.
Написаний чотиристопним ямбом. Але треба було попрацювати над римами: сп’янило-хотіла;
сніжило-накотила; печалі-кохаю; затишшя-залишу; заспівала-хмари.
У слові «залишу» неправильний наголос. Правильно «залишУ».
Бажаю автору творчих успіхів.
КОНКУРС
Рецензія № Ⱄ Слово від учасника конкурсу:
Вірш про зустріч закоханих. З порад не використовувати дієслівні рими. Перевірити наголоси: правильно – думки́, сльота́.
Про усмішку у творі є.