Стихи

№ 21 ТІНЬ УСМІШКИ З ПОРТРЕТА

Добавлено в закладки: 0

№ 21 «ТІНЬ УСМІШКИ З ПОРТРЕТА»

 

Усмішку маєш від сфінкса – примарну, фатальну.
Кожному рай обіцяєш і солод незнаний.
Стриманість? Знада в тобі, о натурнице-панно?
Наче магніти у кожнім відтінку й деталі…

 

Пристрасть? Чуттєвість? Чи ніжність жертовна крізь Вічність
Так загадково всміхнеться? Чаклун Леонардо!
В сяйво містичне втрапляти для смертних не варто:
В стриману звабу божественних уст іронічних.

 

Ти є безмежна любов чи зловісна загроза?
Чи ідеал? Фатум? Рок? Що несуть теплі риси?
Поза в півоберта – ти, мов жива, Мона Лізо,
Небо створило, не руки людські…так здалося.

 

Не потемніти портрету! Твій усміх, мадонно,
Вже п’ять століть – нерозгадане людством рівняння.
Хто ти да Вінчі: модель? Муза? Вічне кохання?
Тільки ж цікавість до тебе росте – не холоне.

 

Свіжа від фарб? Чи зі світла, що згладжує контур?
Жилка пульсує… Ти славиш життя, жінко-диво!
Як боротьба протиріч – доброчесно-грайлива
Майстру даруєш безсмертя, невгасна Джокондо

 

______________

Перейти до наступного вірша

 

Понравилось? Поделись!

4

Автор публикации

не в сети 17 часов

КОНКУРС

2 880
Комментарии: 635Публикации: 337Регистрация: 21-05-2020
https://web24.com.ua/

Напишите комментарий

Техподдержка сайта
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля