№ 29 Синтетичне життя
Добавлено в закладки: 0
№ 29 «Синтетичне життя»
Наш вік давно занадто вже хімічний.
Весь люд надів синтетики ярмо.
Удій від хімії тепер став звичний
Й направлене в хімрозвиток кермо.
П’єм хімію, звичайно, спозаранку
Бо кофе ряд проходить хіматак.
Напевно, Петька не кохав так Анку,
Як хімія нас любить просто так.
І в ковбасі, і в овочах, і в рибі
Уже вселився хімії прогрес.
Нам пророкує хімія погибель?
А мертвим — консервації процес!
Відриють жмурика, а він гарненький.
(мікроби ж бо хімічне не вгризуть)
Вже відпочив? Вставай давай, рідненький,
Не пройдена тебе чекає путь!
Так, що ж тепер? Вживаю консерванти,
Як гигну — значить я в строю:
Колись відриють, може, аспіранти,
А я живий і дулю їм даю!
______________



1 комментарий
КОНКУРС
Рецензія учаника конкурсу ᛇ — Ihwaz:
«Спозаранку» — це суржик. В украінській мові такого слова немає. Є слово — зранку.
В останньму стопчику — сбій розміру. Тема, можливо, й актуальна, але мало радощів від перспективи, яку ви вважаете, мабуть, такою радісною — не зогнити в могилі. Це навіть не так званий «чорний» гумор, просто такий собі доморощений буцімто гумор.