Стихи

№ 29 Синтетичне життя

Добавлено в закладки: 0

 

№ 29 «Синтетичне життя»

 

Наш вік давно занадто вже хімічний.
Весь люд надів синтетики ярмо.
Удій від хімії тепер став звичний
Й направлене в хімрозвиток кермо.

 

П’єм хімію, звичайно, спозаранку
Бо кофе ряд проходить хіматак.
Напевно, Петька не кохав так Анку,
Як хімія нас любить просто так.

 

І в ковбасі, і в овочах, і в рибі
Уже вселився хімії прогрес.
Нам пророкує хімія погибель?
А мертвим — консервації процес!

 

Відриють жмурика, а він гарненький.
(мікроби ж бо хімічне не вгризуть)
Вже відпочив? Вставай давай, рідненький,
Не пройдена тебе чекає путь!

 

Так, що ж тепер? Вживаю консерванти,
Як гигну — значить я в строю:
Колись відриють, може, аспіранти,
А я живий і дулю їм даю!

 

______________

Перейти до наступного вірша

 

 

Понравилось? Поделись!

2

Автор публикации

не в сети 19 часов

КОНКУРС

2 880
Комментарии: 635Публикации: 337Регистрация: 21-05-2020
https://web24.com.ua/

1 комментарий

  • 0

    КОНКУРС

    Рецензія учаника конкурсу ᛇ — Ihwaz:

    «Спозаранку» — це суржик. В украінській мові такого слова немає. Є слово — зранку.
    В останньму стопчику — сбій розміру. Тема, можливо, й актуальна, але мало радощів від перспективи, яку ви вважаете, мабуть, такою радісною — не зогнити в могилі. Це навіть не так званий «чорний» гумор, просто такий собі доморощений буцімто гумор.
    :scratch:

Напишите комментарий

Техподдержка сайта
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля