№ 7 РОДИННА БАЙКА
Добавлено в закладки: 0
№ 7 «РОДИННА БАЙКА»
Наша тітонька Оксана не злякалась пенсії,
У нарядну сукню вбрана, хоч на фотосесію.
Захотілося їй грати, мріє буть актрисою,
Щоб на сцені їй стояти, а не за кулісами.
Тож довірили Оксані прочитати віршика.
Почала яскрава пані, глядачів потішила.
Пам’ять чтиці не дівоча, той і підвела мадам:
— Я забула! Це не злочин, краще заспіваю вам.
Заспівала вже куплета, та згадала віршика,
Дочитала (от вже вперта), захопила лірика.
Зал ридає і сміється: — Ти станцюй, сміливиця!
Режисер вже не трясеться, чухає потилицю.
А Оксані все замало, хоч були овації,
— Слава – пил! – усім казала. Та і мала рацію…
______________



3 комментария
КОНКУРС
Експромт № ᛏ — Tiwaz до вірша №7 «Родинна байка» від учаника конкурсу:
Упіймав кураж, зробила
Ще балетні два стрибки
Й на шпагат відважно сіла…
Отакі у нас тітки!
КОНКУРС
Відгук № ᛞ — Dagaz на вірш № 7 «РОДИННА БАЙКА» від учасника конкурсу:
С героини сей оды поэтам пример
Нужно брать и стараться быть смелыми:
Родились коль стихи, но не входят в размер,
Назовите тогда же их белыми.
Если память подводит, их можно пропить,
Ох, пропеть, очень слово похожее…
И, услышав стихи, вас попросят родить
Что-нибудь ещё, чувствую кожею…
Вірш веселий, Умовам Конкурсу відповідає, але з римами можна було б ще попрацювати.
КОНКУРС
Відгук № Ⰻ – Ї на вірш № 7 «РОДИННА БАЙКА» від учасника конкурсу:
Гарно про талановиту пенсіонерку, яка і ошатно вбрана, і актриса, і вірші читає, і співає, і танцює.
Ритмічний хорей, подобаються дактилічні закінчення.
Із зауважень – звертання сміливицЕ.