БОРГ
Добавлено в закладки: 0
Велич творіння береться щоразу на кпини.
Грішні сміються, шуткують над Богом богів.
Ми не насіння, ми порох, сухе ми лушпиння,
Човник без дна в океані, що без берегів…
Серце зупиниться вмить, та не встигнеш і охнуть,
Як захолонуть і руки твоі і уста…
Буйні вітри над руінами древніми глохнуть,
Не збережеться під сонцем уся красота,
Що іі люди віками шукали, плекали,
Сосни валили та тисячолітні дуби…
Дуба зваливши, від хворі страшноі вмирали,
Навіть на протязі лише одноі доби!..
… Тягнуться війни, криваво сполохують карти,
Люди людей убивають, і кажуть: «Де Бог»?..
З Бога сміються, вважаючи вдалими жарти,
Взайми беручи життя, — не вертаючи борг.


