Дитинства вартові
Добавлено в закладки: 0
З розбігу у дитинство босоноге
Занурилась під сотні теплих дум.
Там, за селом, дрімали дві дороги –
З бабусею одною з них іду.
За обрій, розімлілий сіножаттю,
Край сонця розрум’янений сідав.
Ходили поруч бусоли цибаті,
а соловейки тьохкали в садах.
Чи думали тоді про нас, бабусю?
Чи щось згадалось власне, молоде?
Та я до тих доріг щораз тулюся,
Де мудрість Ваша стежкою веде.
Бо захід сонця неповторно-ніжний
і два шляхи – дитинства вартові.
Здається, що біжать дитячі ніжки
В козельково-ромашковій траві…
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 173Публикации: 211Регистрация: 11-11-2025
3 комментария
Светлана Мишина
Дуже гарний вірш!
Чайка
Дякую Вам. Все дитинство було у селі з дідусем та бабусею. Маю багато віршів-спогадів.
Светлана Мишина
Публікуйте. Із задоволенням читатиму.