Лист братові - Просторы

Добавлено в закладки: 0

Привіт, братуха! Як ти там?
Щось довго звісток вже нема.
Надворі холодно й чортам
Коли лютує так зима!

А ти десь знову на нулі
Окоп сокирою довбеш.
Шукаєш прихисток в землі
І цим трудам немає меж!

Не уявити геть ніяк,
Як тяжко там на передку!
Якими силами отак
Долати доленьку тяжку?

Я жду вістей, пишу вірша,
А ти ведеш можливо бій.
За тебе так болить душа,
Лиш біль тамує сила мрій…

Колись закінчиться війна
І зникне нуль, і зникне тил,
І ця надія лиш одна,
Що додає терпінню сил.

Колись ми вдома зберемось
Хоч буде й зранений наш край.
Бо так здається вже, чогось,
Що там щось більше є ніж рай!

Та поки терпимо, браток!
Цей варіант лише один.
Завжди тримаємо зв’язок
Й чекаємо на краще змін.

Понравилось? Поделись!

Автор публикации

не в сети 2 часа

Бондаренко Николай

5 722

Комментарии: 1952Публикации: 171Регистрация: 17-10-2020

6 комментариев

Гарний вірш Ви написали, пане Миколо. Будемо сподіватися на краще. Війна таки скінчиться.
Побажаємо воїнам ПЕРЕМОГИ і залишитися живими. А нам треба підтримувати ЗСУ,
наближати перемогу над ворогом.
*** Дякую за вірш. Він не тільки для брата, а і для всіх воїнів на передовій. Слава ЗСУ!

2

Бондаренко Николай

22/01/2026 at 17:57

Дякую за коментар! Живемо надіями, віримо в краще!

Войдите, чтобы ответить

Татьяна Рымарская

22/01/2026 at 19:53

Як же хочеться, аби ця страшна війна закінчилася якнайшвидше! Бо кожен зайвий день — це новий біль, нові втрати… Але ми маємо вистояти, бо інакше усі жертви виявляться марними, і ця тяжка поразка перейде у спадок наступупним нашим поколінням — тим, які повинні жити у вільній та цілісній Україні. Тільки так, і ніяк інакше!