Суха троянда

Добавлено в закладки: 0

Суха троянда ронить білий цвіт,
Красі цій нищення – немов зітхання.
Та згадує вона крізь призму літ,
Бутон тендітний — свіжий, юний, ранній.

Як пах він! Солодила звабна млість,
Така розкішна квітка та велична.
А норов! Шпички є — дарма не лізь,
Вогонь і лід у ангельському личку.

Красуню кожен у саду беріг.
Блондинка сяяла, тягла до себе.
Проміння щедро падало до ніг:
Гінка, граційна, ніжна, тонкостебла.

Та час летить… Не тішити букет.
(Де й зникли розкіш і життєві соки!)
Життя промчало, і в один момент
Враз оцвіла.. Віджи́ла, одинока…

Бліда, суха. Немає вороття.
Пелюстя посіріло, сонце згасло.
…Стоїть троянда, згадує життя:
Таке коротке, світле та прекрасне.

ID: 871748
автор: Чайка Білоозерянська