СУМ’ЯТТЯ ДУМОК вільний віршик
Добавлено в закладки: 0
Ось віддати б смуток – тугу.
Та кому вона потрібна
В час що змінює орбіту,
Як дитячий диво – витвір
(може, лялька, може пугач)
Перетворюється в острів.
Спокоєм би замінити,
Як ялинку новорічну,
Що достояла до квітня,
На старий та гарний простір,
У якому все логічно.
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 463Публикации: 124Регистрация: 16-12-2023
4 комментария
Лирина
Ты выразила мои мысли, Наташа. Большое спасибо.
ХИМЕРА
Спасибо, Маша, засозвучие. Обнимаю. Н
Бондаренко Николай
Так, іноді це потрібно… оптимізм, буває, тяжко втримати… терпіння і надія, що породжують віру в краще майбуття. Напевно лише це тримає на плаву в цей буремний час
ХИМЕРА
Николай, ты меня понимаешь. Обнимаю. Н