У прихистку вірша

Добавлено в закладки: 0

Обійміть мене думкою! Нею лишайтеся поруч Ви!

Дві стражденні душі на плаву ледь тримаються в штормі тім.

Вірші — прихисток, в них — вщент оголені душі загорнуті,

Кличуть так і горять, від любові чекаючи помочі.

 

Дві стражденні душі на плаву ледь тримаються в штормі тім,

Їм дістатися б разом до суші, затишшя безлюдного,

Та стають на заваді крижини байдужого лютого,.

Роблять іншими нас, перетворюючи на трансформерів.

 

Вірші — прихисток, в них — вщент оголені душі загорнуті,

У рядках — жар обійм, хвилі б’ють, чи несе буревіями

Там горить незбагненне, що саме — ми не розуміємо,

І зітхають, печуть одкровення словами-валторнами.

 

Кличуть так і горять, від любові чекаючи помочі,

Почуття на поверхні тримають, бо знаю, хтось жде мене,

Потягнуся до мрії всією душею стражденною,

Вас пригорне мій вірш… білий день хай це буде чи поночі.

Обійміть мене думкою, нею лишайтеся поруч Ви.